У Хусті опановували мистецтво петриківського розпису
Мистецтво, яке народилося з любові до краси, здатне об’єднувати людей незалежно від віку, місця проживання чи життєвих обставин. Саме такою стала зустріч 20 серпня у Хустській публічній бібліотеці, де відбувся майстер-клас із петриківського розпису. За одним столом зібралися місцеві жителі та внутрішньо переміщені особи, дорослі й діти, щоб не лише спробувати себе у цікавому мистецтві, але й поспілкуватися, поспівати та просто провести час у добрій атмосфері.
Кольори, що оживають на папері
Майстер-клас провела Світлана Танська – людина, для якої творчість давно стала невід’ємною частиною життя. Вона співає, малює, декламує поезію. І хоча за освітою пані Світлана технічна спеціалістка, мистецтво, за її словами, завжди було поруч, повідомляє «Карпатський об’єктив».
Ведучою заходу стала виконувачка обов’язків директора Хустської публічної бібліотеки Анна Петечел. Вона наголосила, що петриківський розпис – це не просто декоративне мистецтво, а одна з тих українських традицій, через які ми пізнаємо й відчуваємо власну культуру.
«Петриківський розпис для мене – це особлива мова кольорів. У ньому є сонце, природа, настрій і душа народу. Дуже важливо, що сьогодні ми не просто говоримо про цю традицію, але й власноруч її продовжуємо», – розповіла вона «Карпатському об’єктиву».
Світлана Танська зізналася, що сама почала опановувати техніку петриківського розпису зовсім недавно. Свій перший досвід вона отримала на занятті майстрині з Петриківки Наталії Рибар.
«Техніку я вивчила недавно. Сама побувала на занятті майстрині, яка займається цим видом мистецтва професійно. Було дуже цікаво. Найбільше мене вразило, що пензлики для тонких ліній потрібно робити із шерсті кота. Причому котик має бути безпородним. Із ним треба домовлятися. От я зі своїм теж домовилася», – запевнила умілиця.
Для розпису можна використовувати акрилові фарби, однак цього разу учасники працювали з гуашшю. А ще малювали пальцями, ватними тампонами та ватними паличками. Кожен шукав власний спосіб створити квітку, листочок чи орнамент.
Петриківський розпис потребує терпіння й уваги, адже навіть найменший мазок поступово перетворюється на частину цілісного візерунка. Спочатку учасники вчилися правильно тримати пензлик, робити характерні мазки, поєднувати кольори, а згодом на папері почали з’являтися перші квіти та орнаменти.
Творчість, яка об’єднує
Особливо теплою була атмосфера під час самого малювання. За одним столом опинилися люди з різними життєвими історіями, але їх об’єднало бажання творити.
Учасниці заходу Зінаїда Мамай розповіла, що подібні зустрічі важливі не лише як можливість навчитися чогось нового.
«Коли люди разом творять, вони стають ближчими. Тут немає поділу на тих, хто вміє малювати, і тих, хто вперше взяв пензлик. Є спільний процес, розмова, підтримка і гарний настрій. Саме такі моменти й створюють відчуття родини», – наголосила вона.
Учасники майстер-класу охоче розповідали про свої враження. Зокрема, Тетяна Вовчок зазначила, що петриківський розпис захопив її своєю легкістю та водночас незвичайною технікою.
«Здавалося б, це просто кілька мазків пензлем, але коли починаєш повторювати, розумієш, скільки в цьому тонкощів. А найприємніше – бачити, як поступово білий аркуш оживає», – підкреслила хустянка.
Наймолодшою учасницею майстер-класу стала 9-річна Полінка зі Стеблівки. Вона не лише спробувала себе у петриківському розписі, але й продемонструвала ще один свій талант – декламувала вірш.
«Мені сподобалося малювати квіти. Спочатку я думала, що буде важко, але потім у мене почало виходити. Я б хотіла ще раз прийти на таке заняття», – поділилася думками дівчинка.
Упродовж зустрічі панувала невимушена атмосфера. Учасники не поспішали розходитися: співали, спілкувалися, ділилися власними історіями та враженнями. Творчий процес став своєрідним містком між людьми, дозволивши на кілька годин відкласти щоденні турботи й зосередитися на красі.
Марина АЛДОН
