Хустянка Любов Рішко створює капелюшки та хустки, у яких хочеться зустрічати сонячні дні

Є речі, які ніколи не виходять із моди. Вони можуть змінювати форму, колір чи оздоблення, але незмінно залишаються символами гарного смаку та жіночності. Саме до таких належать літні капелюшки. Вони захищають від сонця, доповнюють образ, додають впевненості й романтичного настрою. Особливо цінними є ті, що створені вручну, адже кожен стібок у них зберігає тепло людських рук.

На Закарпатті дедалі більше майстринь повертають до життя традицію ручного в’язання, поєднуючи її із сучасною модою. Вони виготовляють не лише одяг чи аксесуари, але й речі, які стають справжніми витворами мистецтва. Серед них – хустянка Любов Рішко. У вільний від основної роботи час вона створює легкі капелюшки, витончені хустки, стильні сумки, шопери, пояси та багато інших аксесуарів. Її роботи знаходять своїх власників не тільки в Україні, але й за кордоном. Тож чому умілиця захопилася головними уборами? Що приваблює у рукоділлі? Який виріб давався найважче? Що надихає? Які творчі плани? Про це вона розповіла «Карпатському об’єктиву».

«Мене навчила бабуся, а далі вже не могла зупинитися»

У руках Любові гачок з’явився ще тоді, коли вона була зовсім маленькою. У багатьох дітей є улюблені іграшки, а в неї поруч із ними лежали клубочки ниток. Саме бабуся відкрила для онуки чарівний світ рукоділля.

«Пам’ятаю, як вона терпляче показувала мені найпростіші петлі. Я тоді ще й не думала, що колись це стане моїм найбільшим захопленням. Хотілося просто бути поруч із бабусею, повторювати її рухи, вчитися. З того все й почалося, – розповідає «Карпатському об’єктиву» майстриня. – З роками захоплення лише міцнішало. Тож пробувала різні техніки, працювала з різними матеріалами, експериментувала з формами. Я, мабуть, із тих людей, які не можуть довго робити одне й те саме. Мені цікаво навчатися новому. За всі ці роки перепробувала дуже багато різних напрямків рукоділля. Хотілося зрозуміти, що ще можна створити власними руками. І кожна нова річ відкривала переді мною ще більше можливостей».

Попри творче захоплення, основна професія Любові зовсім інша. Вона працює у сфері краси, допомагає жінкам ставати ще впевненішими у собі. Та після робочого дня руки самі тягнуться до ниток.

«Для мене це найкращий відпочинок. Хтось після роботи вмикає телевізор, хтось переглядає стрічку новин, а я беру гачок. Варто зробити кілька рядів – і голова повністю очищується від турбот. Це моя особиста терапія, – стверджує умілиця. – Ідеї для нових виробів знаходжу у різних джерелах. Найчастіше допомагає інтернет, де можна відшукати безліч схем. Сьогодні можливостей для навчання дуже багато. Якщо хочеш удосконалюватися, достатньо бажання. Я часто переглядаю схеми, майстер-класи, але майже ніколи не повторюю їх повністю. Кожен виріб усе одно виходить особливим. Під час роботи додаю щось своє, змінюю деталі, кольори чи форму. Саме так народжується авторська річ».

У творчому доробку Любові вже десятки різноманітних виробів. Це й модні шопери, і жіночі сумочки, і декоративні пояси, і головні убори, і легкі літні хустки.

«Не люблю обмежувати себе одним напрямком. Якщо сьогодні хочеться зв’язати сумку –беруся за сумку. Завтра може з’явитися бажання зробити пояс або косинку. Завдяки цьому творчість не набридає. Кожен новий виріб – це новий виклик, – запевняє вона. – Чотири роки тому мені захотілося створити свій перший капелюшок. Побачила гарні моделі й подумала: а чому б не спробувати? Мені подобається, що капелюшок може повністю змінити образ жінки. Одяг може бути дуже простим, але варто додати красивий головний убір – і людина виглядає зовсім інакше. У цьому є якась магія. Коли жінка одягає капелюшок, вона ніби стає більш впевненою, легкою, усміхненою. Мені хочеться дарувати саме такі емоції».

«У кожному капелюшку є частинка моєї душі»

За кілька років Любов Рішко створила десятки капелюшків. Одні мають широкі поля й нагадують морські курорти, інші – лаконічні, для щоденного носіння. До кожної моделі вона підбирає відповідну пряжу, уважно продумує форму та декоративні елементи. Майстриня переконана: головний убір має не лише бути красивим, але й зручним.

«Я завжди приміряю виріб у процесі роботи. Мені важливо, щоб капелюшок добре сидів, не був важким, не втрачав форму. Якщо щось не подобається, можу розпустити навіть половину роботи. Знаю, що це забирає час, але інакше не вмію, – наголошує умілиця. – Найважчим для мене став перший капелюшок із дуже широкими полями. Хотілося, щоб вони красиво трималися, але водночас залишалися легкими. Я кілька разів усе переробляла. Коли завершила, зрозуміла, що всі ті години були недаремними. Саме тоді я відчула, що можу створювати такі речі».

Окрім капелюшків, Любов із задоволенням створює літні хустки та косинки. Каже, що нині вони знову стали модними, а тому дедалі більше жінок звертають увагу саме на такі аксесуари.

«Мені подобається, що сьогодні люди знову цінують ручну працю. Приємно бачити, коли молоді дівчата із задоволенням носять в’язані косинки чи капелюшки. Вони чудово поєднуються і з сукнями, і з джинсами. Це універсальні речі», – запевняє вона.

Чимало виробів майстрині вже давно залишили Україну. Її сестра живе в Німеччині й допомагає знайомити європейських покупців із творчістю хустянки. Утім, далеко не всі роботи Любов продає. Багато з них стають подарунками для близьких.

«Я люблю дарувати свої вироби. Особливо друзям. Коли знаєш людину, легко підібрати саме той колір чи модель, яка їй пасуватиме. Найприємніше потім бачити, що подарунок справді носять. Це дорожче за будь-які слова, – стверджує умілиця. – Коли отримую фотографії від жінок у моїх капелюшках, це неймовірне відчуття. Бачу їхні усмішки й розумію, що моя праця приносить комусь радість. Саме заради таких моментів хочеться братися за нову роботу».

Попри зайнятість у сфері краси, Любов не збирається відмовлятися від свого захоплення. Навпаки, мріє розширювати асортимент і створювати ще більше авторських моделей:

«У мене вже є багато задумів. Хочу виготовляти нові фасони капелюшків, більше працювати з літніми хустками, створити цікаві комплекти із сумок і головних уборів. Подобається експериментувати, тому постійно шукаю нові техніки та матеріали. Хочеться, щоб кожен новий виріб був особливим. Машина може зробити річ швидше, але вона не передасть емоцій. Коли працюєш руками, вкладаєш у кожен рядок свій настрій, свої думки, свій час. Саме тому такі вироби залишаються теплими й живими. Люди це відчувають».

Марина АЛДОН