Подружжя з Хуста вирощує унікальні сорти троянд

Літо для багатьох асоціюються з ароматом квітів, співом птахів та зеленню садів. Та є люди, для яких рослини стали не просто прикрасою подвір’я, а справжнім способом життя. Саме так можна сказати про подружжя Поповичів із Хуста, які вже багато років створюють навколо себе справжній квітучий рай.

Ірина та Василь не займаються квітами заради прибутку. Навпаки – свою колекцію вони вирощують виключно для власного задоволення. На їхньому обійсті розквітають десятки сортів троянд, а поруч із ними ростуть лілії, гортензії, пеларгонії, лаванда, ромашки та волошки. Кожна травинка тут має свою історію, а кожен куточок садиби створений із любов’ю та терпінням. Більше про свою рослинність хустяни розповіли «Карпатському об’єктиву».

Коли мрія про тишу стала реальністю

Двадцять років тому життя Ірини та Василя мало зовсім інший вигляд. Вони мешкали у квартирі в Хусті, а також мали батьківський будинок, який дістався у спадок. Проте з роками дедалі частіше ловили себе на думці, що міський ритм перестає приносити задоволення.

«Ми обоє завжди любили природу, – зізнається Ірина Попович. – Ще коли були молодими, то мріяли про невеликий будинок із садом. Хотілося прокидатися не від шуму машин, а від співу пташок. Здавалося, що це далека мрія, але одного дня ми вирішили: якщо не зараз, то коли?»

Подружжя продало квартиру та будинок, який залишився від батьків, і придбало невеличку хатинку на околиці Хуста. Навколо було багато вільного місця, старий сад та земельна ділянка, яка потребувала догляду. Перші роки пішли на облаштування господарства. Поповичі посадили фруктові дерева, впорядкували город, зробили клумби. Спочатку квітів було небагато – кілька кущів троянд, які просто подобалися господині.

«Я навіть не думала, що це переросте у таке захоплення, – пригадує жінка. – Купила одну троянду, потім ще одну. Коли вони зацвіли, зрозуміла, що кожен сорт має свій характер. Одні пахнуть медом, інші фруктами, треті дивують кольором. Хотілося спробувати виростити ще й ще. Поступово колекція почала збільшуватися. Щороку ми купували нові саджанці, вивчали особливості догляду та шукали цікаві сорти. Через кілька років клумби вже нагадували невеликий розарій».

Сьогодні на подвір’ї Поповичів росте понад п’ятдесят сортів троянд. Тут можна побачити ніжно-рожеві, білосніжні, бордові, помаранчеві та навіть двоколірні квіти. Одні формують великі пишні бутони, інші вражають рясним цвітінням.

Пан Василь наголошує, що кожна троянда потребує уваги, але саме це й приносить задоволення.

«Коли бачиш, як із маленького саджанця виростає здоровий кущ і вкривається квітами, то відчуваєш справжню радість. Це не можна купити за гроші, – каже «Карпатському об’єктиву» господар. – Любов до рослин спонукала багато читати. У будинку можна знайти чимало книжок та журналів про садівництво, вирощування декоративних рослин і догляд за квітами. Ми перечитали стільки літератури, що вже й не згадаємо всього. Але знання ніколи не бувають зайвими. Кожен автор може підказати щось корисне».

Особливим досягненням господаря стало щеплення троянд. Колись ця справа здавалася йому дуже складною, але бажання навчитися перемогло.

«Спочатку боявся навіть братися за це, – зізнається чоловік. – Дивився відео, читав, консультувався з досвідченими квітникарями. Перші спроби були невдалими, але потім почало виходити. Тепер уже можу сам прищеплювати троянди, дерева і навіть експериментувати. Саме завдяки щепленню на подвір’ї з’явилися нові цікаві рослини. Для мене це стало окремим захопленням, яке не менш цікаве, ніж саме вирощування квітів».

Поповичі не рахують, скільки часу проводять серед рослин. Кажуть, що це вже давно стало частиною їхнього життя. Особливо красивим сад стає у червні, коли більшість квітів починає масово цвісти. Тоді подвір’я наповнюється ароматами, а яскраві барви помітні ще здалеку.

Троянди, що мають характер, і квіти, з якими треба розмовляти

Хоча троянди займають особливе місце на подвір’ї Поповичів, вони далеко не єдині улюбленці господарів. Поруч із розкішними кущами ростуть лілії, гортензії, пеларгонії, ромашки, лаванда та волошки. У різні пори року сад виглядає по-різному, але ніколи не залишається безбарвним.

«Ми хотіли, щоб щось квітнуло від ранньої весни до пізньої осені, – зізнається пані Ірина. – Коли відцвітає одна рослина, починає цвісти інша. Тоді сад постійно живий і змінюється. Та все ж найбільше уваги приділяємо трояндам. За п’ятнадцять років випробували десятки сортів і переконалися, що кожен із них має власний характер. Справжньою окрасою розарію є троянда «Глорія Дей». Її великі квіти поєднують ніжно-жовтий колір із рожевими краями пелюсток. На сонці бутони здаються ніби підсвіченими зсередини. Це одна з найулюбленіших троянд у нашому саду. Вона не лише дуже красива, але й досить витривала. Коли розквітає, всі звертають на неї увагу».

Поруч росте темно-червона «Блек Баккара». Її квіти настільки насиченого кольору, що здалеку здаються майже чорними.

«Вона виглядає дуже шляхетно, – додає ґазда. – Особливо після дощу, коли на пелюстках блищать краплини води. Не менш цікавою є й «П’єр де Ронсар», яку часто називають королевою серед плетистих сортів. Її великі кремово-рожеві квіти нагадують старовинні троянди з картин художників. А от для аромату найбільше ціную сорт «Дабл Делайт». Коли квітка цвіте, запах чути на кілька метрів. Інколи виходиш увечері на подвір’я, а аромат стоїть такий, що не хочеться заходити до хати.

Є в колекції й ніжна біла троянда «Айсберг», яка цвіте майже безперервно протягом літа, та яскрава «Кроненбург» із незвичним поєднанням червоних і кремових відтінків. Кожна нова троянда потрапляє на подвір’я лише після ретельного вивчення її особливостей. Подружжя купує саджанці у перевірених розсадниках і завжди намагається дізнатися якомога більше про майбутню красуню. Та виростити троянду – це лише половина справи. Не менш важливо правильно за нею доглядати. Поповичі переконані, що головний секрет гарного цвітіння – регулярність. Навесні рослини обрізають, підживлюють і розпушують ґрунт. Влітку уважно стежать за вологістю та своєчасно видаляють відцвілі бутони. Восени троянди готують до зимівлі.

«Не можна згадувати про квіти раз на тиждень і чекати результату, – пояснює пан Василь. – Вони люблять увагу. Якщо щодня пройтися садом, одразу помітиш, де з’явилася проблема. Особливу роль відіграє і полив. Не можна ні заливати рослини, ні допускати пересихання землі. Краще полити рідше, але добре, ніж щодня по трохи».

Такого ж підходу подружжя дотримується і щодо інших рослин. Попри численні поради з книжок, у Поповичів є ще один секрет, який вони вважають не менш важливим за добрива та полив. Вони розмовляють із квітами. З боку це може здатися дивним, але господарі переконані, що рослини відчувають ставлення людини.

«Я завжди вітаюся із садом, коли виходжу зранку, – серйозно каже пані Ірина. – Можу похвалити троянду за гарний бутон або поскаржитися, що вона щось не поспішає цвісти. Василь робить так само. Хтось сміється з цього, але ми переконані, що рослини відчувають енергетику людини. Коли працюєш із добрим настроєм, то й квіти ростуть краще».

Можливо, наукового пояснення цьому феномену немає, але господарі переконані: любов до рослин справді творить дива.

Марина АЛДОН