Хустянка плете з паперової лози меблі та аксесуари

Талановиті люди не завжди одразу знають, у чому саме їхнє покликання. Іноді захоплення приходить із дитячих спогадів, іноді народжується випадково, а буває, що роками чекає свого часу. На Закарпатті особливо багато майстрів, які вміють перетворювати прості матеріали на красиві та практичні речі.

Хустянка Аліса Маркуш теж знайшла своє захоплення не одразу. Ще з дитинства вона чула про майстринь із Ізи, які традиційно плели з лози, і мріяла колись опанувати це ремесло. Проте справжня лоза вимагає чимало підготовки та роботи. Тож жінка знайшла інший матеріал – паперові трубочки, з яких сьогодні створює меблі, кошики, скрині, полиці, сумки, рами для дзеркал та десятки інших речей. Більше про своє захоплення умілиця розповіла «Карпатському об’єктиву».

Від дитячої мрії до першого кошика

Історія Аліси Маркуш із плетінням почалася задовго до того, як вона взялася за трубочки. У дитинстві хустянка багато чула про ізянських майстринь, для яких робота з лозою була не просто хобі, а традиційним ремеслом. Іза давно відома своїм лозоплетінням. Речі, виготовлені місцевими майстрами, завжди привертали увагу Аліси. Їй подобалося, що з цього природного матеріалу можна створити не лише кошик чи якусь невелику побутову річ, але й справжні меблі.

«Ще з дитинства я захоплювалася умілицями з Ізи, які плели з лози. Завжди теж хотіла навчитися. Але коли підросла й почала серйозніше цікавитися тонкощами справи, зрозуміла, що з лозою не все так просто. Її треба заготовити, підготувати, вимочити, висушити. Це багато роботи ще до самого плетіння, – розповідає вона «Карпатському об’єктиву». – Згодом я дізналася про іншу техніку – плетіння з паперової лози. Вона мені припала до душі, адже плести можна в невеликому приміщенні з матеріалу, який є під руками, – старих книжок, газет… Тож я, по суті, використовую тонкі паперові трубочки, які з’єдную між собою, створюючи потрібну форму. На перший погляд, матеріал може здатися крихким. Проте готові вироби при правильному плетінні виходять доволі міцними та здатними роками служити в побуті. Для міцності можна використовувати й металевий каркас».

Свій перший майстер-клас Аліса Маркуш придбала в майстрині з Києва. Це було навчання у форматі онлайн. Потім брала уроки і в інших умілиць. Були нові знання й нові творчі горизонти. Але стартом став саме той майстер-клас, який запалив її 6 років тому.

«Я побачила в мережі рекламу й одразу зареєструвалася. Оплатила вартість і запаслася терпінням. Уроки приходили на пошту. Спочатку я просто дивилася, як Катерина це робить, потім стала пробувати сама. Звичайно, перші вироби не були ідеальними, виходили трохи кривими, кострубатими. Але я розуміла, що для кращого результату треба набити руку. У плетінні дуже багато залежить від того, наскільки рівномірно ти працюєш», – каже майстриня.

Гарні речі власноруч

Першою роботою Аліси став невеликий кошик для фруктів. Тепер, коли за плечима вже 6 років практики, вона згадує його з усмішкою, адже виріб одразу ж опинився в смітнику… Та це не змусило майстриню здатися, а спонукало до ще більшого бажання навчитися працювати краще, акуратніше.

Умілиця до сьогодні плете виключно для себе та своєї родини. Тож у її помешканні всюди можна побачити вишукані речі, зроблені власноруч. І це не лише кошики, але й полиці, салатниці, скрині. У її доробку є й пуфики, стільці, великі ємності для білизни, діжники для котиків і песиків та різноманітні органайзери. Окремий напрям творчості – декоративні вироби. Аліса виготовляє рами для дзеркал і картин, сумки, статуетки та інші аксесуари для оселі. При цьому кожна робота має свій характер.

Невелику річ, за її словами, можна виготовити досить швидко. За сприятливих умов майстриня здатна сплести простий виріб навіть за один день. Але якщо йдеться про великий предмет меблів або складну конструкцію, робота може розтягнутися на кілька тижнів чи навіть місяць. Тут усе залежить від розміру, форми, складності візерунка та кількості деталей.

«Коли плетеш сумку або якусь декоративну річ, більше думаєш про дизайн. Хочеться, щоб вона була не просто зроблена акуратно, а мала свій шарм. Інколи сама форма підказує, як її краще доповнити. Коли ж плетеш, скажімо, стілець, більше думок про надійність і практичність», – пояснює жінка.

Аліса не приховує, що глядач бачить акуратний кошик, стілець чи скриню, але не бачить, скільки вкладено сил, терпіння та роботи в кожну дрібницю. При цьому плетіння для неї залишається передусім улюбленою справою.

Під час роботи умілиця радить зосередитися на одному занятті, відкласти повсякденні справи і просто поринути у творчість.

«Для мене плетіння – це насамперед задоволення. Я можу сісти й плести, і час дуже швидко минає. Ти не думаєш про щось інше, а зосереджуєшся на тому, над чим працюєш. А потім дивишся… і вже є готова річ», – наголошує вона.

На майбутнє в хустянки чимало творчих планів, але не всі вони пов’язані з плетінням.

«Не знаю, скільки ще всього спробую зробити. Постійно з’являються нові ідеї. Побачиш якусь цікаву річ і відразу думаєш: а чи можна її сплести? Мені подобається не стояти на одному місці, а весь час пробувати щось нове. Зокрема дуже хочеться навчитися працювати з гачком, а також шити. Проте через заклопотаність, швидше за все, втілю в життя ці ідеї ще не скоро. Як би там не було, але я люблю експериментувати і впевнена, що людина завжди має розвиватися, займатися самовдосконаленням. Тішить, що ще не стара і, гадаю, знайду колись час для всього. А щодо плетіння з паперової лози, то дуже б хотілося колись зробити шафу. Звичайно, не ординарну, а таку, щоб схожої не було ні в кого», – стверджує закарпатка.

Марина АЛДОН