Війна в Ірані може повернутися проти України

Як новий фронт глобальної нестабільності стосується нашої держави.

Після атаки США та Ізраїлю на Іран, світ ще стрімкіше увійшов у нову фазу геополітичної турбулентності. Військове протистояння навколо Ірану, яке ще кілька тижнів тому багато хто вважав короткою демонстрацією сили непереможної Америки, швидко перетворюється на затяжний конфлікт із серйозними наслідками для світової економіки та міжнародної безпеки.

Чому ця війна не є «короткою прогулянкою»

Звісно, що у Вашингтоні дехто традиційно сподівався на швидку операцію, яка примусить Тегеран до поступок. Але реальність Близького Сходу завжди складніша за будь-які військові плани. Іран — це не Венесуелла без ядерного потенціалу і серйозної армії. І це — не ізольований режим без ресурсів. Це держава з великим військовим потенціалом, мережею союзників у регіоні та одним із найважливіших географічних важелів впливу на світову енергетику.

Тому сьогодні стає очевидним: ця війна не буде короткою. І вона вже починає змінювати глобальний баланс сил.

Якщо заглянути в історію, то будь-яка військова кампанія на Близькому Сході має одну особливість: вона майже ніколи не йде за планом. Пригадати б хоча б спробу знищити Ізраїль, яка для його ворогів за кілька тижнів повернулася втратою територій. Хоча всі думали, що Ізраїль захоплять за лічені дні. Власне, як і путін намагався захопити Київ…

Шок на енергетичних ринках

Отже, Іран не став чекати тотального знищення, а одразу відповів не лише ракетними та дроновими атаками. Головний інструмент його тиску — енергетика. Через Ормузьку протоку проходить приблизно п’ята частина світових поставок нафти. Це вузьке морське горло, яке Іран може заблокувати або хоча б зробити небезпечним для судноплавства.

Уже сам факт загрози для цієї протоки викликав паніку на енергетичних ринках. Танкерні компанії почали змінювати маршрути, страхові премії різко зросли, а ринки миттєво відреагували стрибком цін.

Фактично Іран зробив те, що йому завжди радили військові аналітики: перетворив локальну війну на глобальну економічну проблему.

Отже, перший удар нової війни у світі відчули не армії, а біржі. Ціна на нафту стрімко перевищила психологічний бар’єр у сто доларів за барель. Для світової економіки це завжди тривожний сигнал. Дорожча нафта означає дорожчий транспорт, дорожчі продукти, дорожчу логістику.

Європа відчула ще один удар — зростання цін на газ. Близький Схід є одним із ключових постачальників LNG, і будь-яка нестабільність у регіоні миттєво впливає на європейські енергетичні ринки.

Світ починає входити у небезпечну фазу, яку економісти називають стагфляцією — коли інфляція зростає одночасно зі спадом економіки.

Чому Росія може виграти від цієї війни

На цьому фоні вимальовується найбільш сумна для нас сторона цієї ситуації. І вона полягає в тому, що одним із перших бенефіціарів нової війни може стати Росія.

Зростання світових цін на нафту автоматично збільшує доходи російського бюджету. Тепер Кремлю не потрібно робити нічого — достатньо просто продавати енергоресурси дорожче.

Парадокс цієї історії полягає в тому, що війна, яка формально не має до Росії прямого стосунку, може стати для неї фінансовим подарунком. Бо чим дорожча нафта — тим більше грошей отримує російська військова машина. І тим довше Кремль може фінансувати війну проти України, довше бомбити наші міста і вбивати наших цивільних та військових. 

Чи почне Європа переглядати свою енергетичну політику?

Відомо, що Європейський Союз після 2022 року почав масштабну процедупу «розлучення» з російськими енергоносіями. Це була стратегічна і водночас політична відповідь на російську агресію. Хоча чимало країн ще минулого року продовжили платити РФ мільярди євро за енергоносії, паралельно волаючи про якісь там санкції…

Але нова енергетична криза ставить перед Європою складне питання. Коли ціни на енергію різко зростають, уряди починають відчувати тиск бізнесу та виборців. У такій ситуації з’являється спокуса повернутися до дешевших російських ресурсів.

Саме тому у Брюсселі дедалі частіше звучать дискусії про використання стратегічних запасів нафти, про перегляд енергетичних стратегій і навіть про можливі тимчасові компроміси. І якщо війна на Близькому Сході затягнеться, ці дискусії можуть перетворитися на реальну політику. А це вже безпосередньо зачіпає інтереси України.

Як війна в Ірані зачіпає Україну?

Для України нова війна у світі — це подвійний виклик. З одного боку, зростає ризик того, що глобальна увага зміститься з російської агресії на новий конфлікт. Війна в Ірані може поглинути частину політичної уваги, дипломатичних ресурсів і навіть військових поставок Заходу.

З іншого боку, високі ціни на нафту прямо працюють на російський бюджет. Але є і зворотний бік. Іран — один із головних союзників Росії у війні проти України. Саме він постачає Кремлю ударні дрони та технології. Якщо Іран буде змушений витрачати ресурси на власну війну, його можливості підтримувати Росію неминуче зменшаться. Таким чином конфлікт створює для України одночасно і ризики, і можливості. 

А от зростання ціни на нафту, яке тягне за собою ця війна означає зростання цін у нашій логістиці, аграрному секторі і нові виклики у й так виснаженій українській економіці загалом.

Замість висновків

Уже нині зрозуміло, що легкої прогулянки Іраном у Трампа не вийде. Навіть, якщо там буде знищено увесь ядерний арсенал, змінити владу буде не просто. Тим більше, що після загибелі Алі Хаменеї Іран очолив його син Моджтаба. Тобто влада там фактично, знову опинилася у руках старого режиму. Сюди слід додати й удари Ірану у відповідь та залучення у конфлікт Китаю, який уже засудив напад на Іран і оголосив про надання йому фінансової допомоги. А це вже потенційне утворення величезного союзу агресорів: Росія-Китай-Іран, з яким будь-якому іншому союзу у світі воювати буде дуже складно… 

Нам же у час, коли світ входить у епоху кількох одночасних криз потрібно постійно нагадувати союзникам, що війна Росії проти України — це не локальний конфлікт, а ключова битва за безпеку Європи.

Павло Білецький, керівник Карпатського Інституту Євроатлантичних студій