У служінні Слову, Нації – смисл життя визначного літератора – дослідника, українознавця І.В. Хланти

Незважаючи на досить складний і тривожний воєнний період, 2023 рік ознаменувався виходом у світ багатьох художніх видань. У тому числі у видавництві ТДВ «Патент» (м. Ужгород) було надруковано літературно-художнє видання «Золота гора Івана Хланти». 

Досить об’ємне видання (850 с.), книга вийшла тиражем 200 примірників. У ній подано статті, розвідки, інтерв’ю, рецензії, відгуки, ілюстративний матеріал про наукову, педагогічну і громадську діяльність видатного фольклориста, літературознавця, бібліографа, мистецтвознавця Івана Хланти, які майже всі були опубліковані у періодичних виданнях. Однак зустрічаються і такі, що надруковані вперше. Упорядкування, підготовка текстів, примітки здійснили дочка Лариса Іванівна Сливканич та внучка Івана Васильовича – Вероніка Романівна Хланта. Рецезенти видання: Микола Зимомря, доктор філологічних наук (Дрогобич), Юрій Руденко, доктор педагогічних наук (Київ). 

В оформленні обкладинки використано картину Йосипа Бокшая «Осінь у Карпатах» (1964р). Вступна стаття Миколи Дмитренка, доктора філологічних наук, заввідділом фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України.

Книга складається із таких розділів:

• «Початки творчої діяльності;
• «До вершинних здобутків»;
• «Зустрічі з науковцем»;
• «Відгуки про фольклористичні, літературознавчі, мистецтвознавчі та бібліографічні праці Івана Хланти».

Це літературно-художнє видання отримало свою таку влучну метафоричну назву з легкого пера нашого земляка Мирослава Дочинця, який присвятив ювіляру дуже гарну статтю «Золота гора Івана Хланти. Головному «Казкареві» краю – 65». У цій пречудовій статті тонко підмічено глибинну сутність Хланти – особистості, Хланти-науковця: «У Хланти є здатність переміщатися в просторі, часі і жанрі, перевтілюватися. У Хланти всевидяче око і дві праві руки, Хланта пересувається по житті семимильними кроками, Хланта – літературний Мідас…,  молодий Дідо-Всевідо…, ворожбит, що чаклує над старими апокрифами – і люди оживають…» І найголовніший висновок: «Хтось інвестує в нерухомість, громадить, будує вілли. Цеглини для Івана Хланти – книги. Кожна з них – не менший клопіт і не легший труд  ніж у будівничого. Зібрати матеріал, опрацювати, вибудувати структуру, вивершити цілісне видання, знайти кошти, видати, донести до вдячного читача, популяризувати… Книга за книгою – росте Золота гора коштовностей творчої ментальності нашого народу».

Аналізована книга є 122, а з часу її виходу з’явилися вже й нові. Такий невсипущий, невгамовний, цілеспрямований і працездатний Іван Васильович Хланта, справжній син і патріот Срібної Землі.

У вступній статті «Подвижництво Івана Хланти» Микола Дмитренко, доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник НАН України справедливо підкреслює, що «Іван Хланта як збирач фольклору перевершив багатьох своїх попередників…, як учений «зробив видатний внесок до української фольклористики, підніс її міжнародний престиж».

У розділі «Початки творчої діяльності» М. Зимомиря у своїй статті «Книжкова премудрість – сонячне світло» звертає особливу увагу на бібліографічні покажчики закарпатських письменників, написаних Іваном Васильовичем Хлантою, наголошуючи, що «для всіх праць  І. Хланти як бібліографа – галузевика характерна деталь, що увиразнює професійну підготовленість і майстерність… бібліографа». Звертає увагу на «всебічну обізнаність» Хланти з творчістю письменників Закарпаття, що дозволила йому укласти «Програму з літературного краєзнавства для шкіл Закарпаття 10-11 класи». М. Дмитренко у статті «Цей невсипущий Іван Хланта» висловлює свою тверду віру в те, що «Іван Хланта подарує Україні й світові ще чимало оригінальних книг… А українська фольклористика як наука виживе саме завдяки тим, хто жертовно творить сучасний етап її історії, йдучи до джерел не лише черпати, а й очищати намул, аби мали що пити нащадки зі скарбниці духу, любові, добра і краси. 

Петро Скунць у статті «Хто знав би про таланти, якби ми не мали Хланти», написаній до 60-річчя науковця, підкреслює, що «перелічувати його наукові статті про народну творчість не беруся – це цілий материк народного думання». На думку П. Скунця, Іван Хланта – «трудяга», який ніколи не цурався «найчорнішої» роботи і обрав у житті найцінніше: «труд, одухотворений труд».

У розділі «Інтерв’ю журналістів з Іваном Хлантою» звертаємо увагу на статтю «Національна культура і мистецтво врятують Україну». І. В. Хланта відповідає на запитання журналіста В. Зубача: «Чому народнопоетична творчість найбільше заполонила Вас?» Яку відповідь почули? «Фольклор – це спадщина віків… акумулює в собі, зберігає від забуття весь морально-естетичний досвід нації, щоб вижила, не асимілювалася, не щезла… Зневага до фольклору – це зневага до авторитету держави, її народу та його почуттів… Фольклорна спадщина на сьогодні є недостатньо вивченою в контексті української культури і вважаємо за потрібне поглибити і розширити дослідження у цій сфері»…

– Яку роль повинна відігравати культура у сучасних умовах, яке її основне завдання ? – ставить питання Василь Зубач.

– Щоб зміцнити нашу Незалежність, потрібно, щоб культура працювала на національну ідею та національну ідеологію. Я не сумніваюся в тому, що національна культура і мистецтво врятують Україну від усіх негараздів. Без духовних цінностей нема і не може бути України.  Тому що духовні надбання – то єдине, неповторне, що залишається після нас, коли все інше відходить у небуття, – стверджує І.В. Хланта.

У розділі  «До вершинних здобутків»  іде мова про досягнення у різних сферах мистецького обдарування Івана Васильовича.

Василь Густі у статті «Знавець, біограф Срібної Землі», присвяченій 60- річчю І. В. Хланти, пише: «Коли б Іван Хланта не створив нічого, крім фундаментального бібліографічного покажчика «Літературне Закарпаття у ХХ столітті» (1995- книга нараховує 967 сторінок і містить досить вичерпні дані про 235 літераторів краю), й тоді його ім’я зайняло б почесне місце в історії української культури. А він ще й літературознавець, мистецтвознавець, етнограф».

На думку Василя Марка, творчість І. Хланти уявляється йому «Кількома повноводними потоками з багатьма потічками, що вибігають з різних джерел, які живить одна земля, українська, і складають вони один басейн, що долучається до великого моря рідної культури»…

Дмитро Кешеля у статті  «…Із душею дитини і очима мудреця»,  присвяченій 70-річчю І. Хланти, впевнено заявляє, що «із плином часу постать Івана Васильовича окреслюватиметься все виразніше, велич його ростиме разом із самосвідомістю народу». 

В історії закарпатської літератури мало хто із письменників може похвалитися такою кількістю написаних, упорядкованих та опублікованих книг. А головне, що кожна з них – «не просто книга, а скарбниця народної мудрості». Д. Кешеля підкреслює, що «Іван Хланта своєю активною творчою діяльністю зробив набагато більше для поступу України, утвердження її сучасного іміджу, ніж дехто із тих, хто висиджує по кілька каденцій під куполом Верховної Ради…»

У статті «Труди і дні скарбошукача» В. Густі пише про велику наукову, виховну роль  унікального, можливо єдиного в Україні, літературного музею в селі Копашново Хустського району, який ініціював, створив  і піклується про його повноцінне життя І. В. Хланта. Тут, в оточенні краси гірського краю, зберігається друковане слово, хліб душі людей, які живуть на Срібній Землі. Сюди приходять письменники, вчителі, діячі культури, мистецтва, студенти, учні, щоб побачити у всій красі і щедрості духовний набуток, скарби нашого краю. Адже тут, крім книжок письменників, величезна експозиція видань фольклорних, фотодокументів, інших рідкісних експонатів…» Музей  не застиг на досягнутій висоті. Зусиллями Івана Васильовича він постійно поповнюється, сягаючи нових вершин. Це конкретна справа, якою займається І.Хланта, попри всю свою зайнятість.

У розділі «Зустрічі з науковцем» іде мова про те, що незважаючи на свій досить солідний, поважний вік та здоров’я Іван Васильович понад усе любить спілкуватися з людьми, ніколи не відмовляється поїхати у найвіддаленіший куточок нашого Закарпаття, щоб зустрітися з учнями, вчителями, студентською аудиторією, громадськістю села чи міста, слухачами курсів, бути присутнім на уроці, виховному заході, презентації своєї книжки, зустрічі з поетами, митцями, творцями прекрасного.

Люди щиро вітають відомого науковця, присвячують йому вірші, пісні, різні заходи, де висловлюють свою вдячність і шану. Немає жодного району, села чи міста Закарпаття, де колись або нещодавно не побував би І.В. Хланта зі своїм живим словом, наснажений силою духу, прагненням розбудити пасивних, захопити їх бажанням збирати скарби народної мудрості, виявляти нових носіїв фольклорних творів, виховувати патріотів рідного краю та України. 

Невтомний працелюб, який постійно трудиться задля розвитку і піднесення престижу національної культури, не перестає дивувати нас своєю цілеспрямованістю, наполегливістю, ясністю і силою свого розуму, прагненням до останньої хвилини свого життя бути корисним українському народові. 

В останньому розділі містяться відгуки про фольклористичні, літературознавчі, мистецтвознавчі та бібліографічні праці Івана Хланти. Наведемо тільки окремі з них:

«Ритм життя і творчості І.В. Хланти випереджає час, він дивиться вперед на ціле століття» (Василь Руснак).

«Фольклористичні та літературно-критичні дослідження І. Хланти зробили б честь першому-ліпшому європейському  університетові» (Микола Зимомря).

«Аналітична робота Івана Васильовича як дослідника, здається, не знає зупинок. За обсягом і сумлінністю опрацювання зроблене цим чоловіком гідне цілого відділу науково-дослідного інституту» (Василь Марко).

«В Україні  таких, як Ви, цілковито відданих науці, настільки працездатних, небагато» (Анатолій Подолинний).

«Усе, що робить Іван Хланта, осяяне промінням любові… Любові до Діла, якому віддає всі свої сили і здібності. Любові до людей, про яких і для яких він так проникливо і фахово пише» (Борис Галас).

«Те, що видає І.В. Хланта, інакше ніж рікою назвати неможливо…» (Василь Кузан).

«Особисто я з великим пієтетом ставлюся до його великої роботи, студіюючи книги  І. В. Хланти» (Дмитро Кремінь).

«Книги! Праці і Праця – ось твоє Кредо, ось Твій найвищий смисл життєдіяльності, ось Твій Принцип, Мета і найвище Покликання! Схиляю голову перед Твоїм мудрим чолом, тисну Твою правицю і молю Творця: дай, Господи, і сили, і часу, і волі, й терпіння – на вославу Нації!» (Володимир Качкан).

Це літературно-художнє видання стане в пригоді науковцям, учителям, студентам, учням, бібліотекарям, широкому колу читачів.

Кожен, хто візьме до рук цю книгу, прочитає чи тільки перегляне її, збагне, що встиг зробити  для літератури, культури  нашого краю і всієї України І.В. Хланта.  Ця людина одержима любов’ю до нашої Срібної Землі, свого народу і світу. Він і зараз у пошуках, творенні нових перлин…

Відходить у минуле 2024 рік. Живемо у тривозі, бо не закінчується кровопролитна російсько-українська війна. Кожен робить свою справу. Іван Васильович Хланта дбає про майбутнє Нації, її духовність, про те, що стане вічністю.

Христина Шкробинець, літератор