Незряча поетеса з Хуста про материнство, роботу та доступність
Любов Сливка з міста Хуст повністю втратила зір у 28 років після півтора року операцій. Та попри це, жінка не опустила рук. Сьогодні вона працює, пише поезію та допомагає іншим людям із порушенням зору.
Про материнства без зору Любов Сливка розповіла Суспільному.
«Взагалі у мене зір був слабкий з дитинства, але повністю зір я втратила в 28 років. Прийняла це звичайно дуже важко. Але пройшло вже багато років і розумію, що в житті немає нічого неможливого. Бог дає сили пережити всі труднощі», — поділилася жінка.
Найважчим періодом стала адаптація до материнства без зору. На той момент донька Любові була ще зовсім маленькою.
«Для мене було найскладнішим адаптуватися у вихованні дитини, я не бачу навіть ложечку до ротика їй піднести… але навіть, будучи в тому важкому стані, я не опускала рук, я боролася, бо я мала для кого це робити»,— додала вона.
Поступово Любов почала шукати можливості для нового етапу життя. Вирішальним стало знайомство з іншими незрячими людьми та поява телефону із активацією голосом: «Я зрозуміла, що я не одна… я також мушу щось робити… донечка і творчість — оці два такі великі мотиватори, які мене тримали і тримають до тепер».
Навчання роботі з комп’ютером стало наступним кроком. Спочатку — аудіоуроки, далі — курси для людей з інвалідністю.
«Перше, що я прописала, це слово «мама». І це було протягом чотирьох років… не одразу все вдалося, а помаленьку, крок за кроком», — розповіла Любов Сливка.
Після десятирічної паузи вона повернулася до творчості вже після втрати зору: «Я написала вірш «Надія» і після того воно в мене потекло, полилося рікою, мене надихало те, що моя поезія подобається людям».
Збірку «Серцем відчуваю» Любов видала і плоским друком, і шрифтом Брайля: «Всі кошти із презентації пішли на друк Брайля, ці книжки я дарувала всім небайдужим».
Хресна мама Любові поділилася — навіть після втрати зору жінка не втратила внутрішньої сили.
«Вона не падала духом ніколи… Щоби люди виділи, що не треба падати духом, що з всього є вихід», — розповіла хресна Любов Липчей.
«Головне не опускати рук… темрява — це ще не закінчення життя, можна жити в темряві повноцінно», — повідомила Любов Сливка.
