Іршавська громада попрощалася із захисником Сергієм Копинцем
19 червня Іршавська МТГ попрощалася із полеглим захисником Сергієм Петровичем Копинцем.
Сергій народився 28 серпня 1986 року в Іршаві. Закінчив місцеву школу №2 (нині ліцей). Нині його однокласниця Ірина Мартин згадує, що Сергій ніколи не відмовляв їм у допомозі й був дуже кмітливим. Після він вступив у Вище професійне училище № 34 у м. Виноградів. У 2008 році закінчив Національний університет водного господарства та природокористування у Рівному. Здобув ступінь бакалавра із геодезії та землевпорядкування. За фахом не працював, натомість знайшов себе в Іршавській районній газеті «Нове життя» – очолював відділ з дизайну (працював верстальником). 15 років створював газету. Й нині екс-редактор Василь Шкіря та редактор Михайло Ісак кажуть, що Сергій був дуже працьовитий й дуже відповідальний. Не раз доводилося робити газету вночі, колега був безвідмовний.
У березні 2023 року Сергій Копинець став на захист України. Служив командиром 3-го єгерського взводу 6-ї єгерської роти 2-го єгерського батальйону. Востаннє виходив на зв’язок із рідними 18 травня 2024 року, інформував, що вирушає на бойове завдання. З 19 травня 2024 року після виконання бойового завдання із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Новоселівка Перша Покровського району Донецької області лейтенант Копинець вважається зниклим безвісти. Більше року рідні не втрачали надію й діяли. Як розповіла нам сестра Ірина, тіло брата повернули в рамках обміну. 5 червня 2025 року тіло захисника було ідентифіковано і його офіційно визнано загиблим…
Прощаючись із захисником, іршавчани влаштували живий коридор в центрі міста. У батьківській хаті відбувся чин парастасу, грав військовий оркестр.
Вже у Свято-Іллінському храмі відбувся чин похорону, який відслужили з десяток священників. Очолив чин похорону протоієрей Василь Жупанин. Вшанувати захисника окрім рідних й близьких, прийшов й міський голова Віктор Симканинець, військовослужбовці, колеги по роботі, сусіди, котрі підтримували родину.
У прощальному слові священнослужитель храму о. Василь Звонар зауважив, що важко уявити, що за останній рік пережили рідні Сергія, сподіваючись почути його голос чи побачити. «На жаль, ворог й надалі нищить наші міста й села, вбиває мирне населення, наших захисників, як от Сергія, з яким нині прощаємося, – сказав отець Василь. – Й нині ми тут зібралися на спільну молитву, щоб Господь прийняв душу нашого воїна у Царство Небесне». Опісля військовослужбовець зачитав і вручив батькам Героя пам’ятний лист від Головнокомандувача генерала Олександра Сирського на знак глибокої вдячності та жертовне служіння в лавах ЗСУ.
З усіма почестями захисника поховали на території Меморіалу Героїв, що на кладовищі по вулиці Українській, де спочивають побратими з Іршавської громади. Родині вручили стяг України.
Захисник був турботливим сином, люблячим братом. У Сергія залишилися батьки, сестра Ірина, шовгор Василь, племінниця Олександра.
Вічна пам’ять і шана тобі, Герою! Щирі співчуття родині.
Не забувайте, якою ціною нам дається спокій і затишок, пам’ятайте кожного захисника й захисницю.
