Наче живі: хустянка створює реалістичних птахів

Яка весна без пернатих? Це – пора, коли додому, до рідного гнізда повертаються усі птахи. А у хустянки Емілії Сайберт птахи поруч цілий рік. При чому – будь-які. Це і папуги, і ластівки, і синички, і жайворонки, і зозулі. Дівчина створює їх своїми руками, але вони, наче живі. Крилаті не з пір’я і під час роботи не страждає жодна пташка.

Як спало на думку дівчині створювати реалістичних тварин і птахів? Чим її захопила техніка скульптурного валяння з вовни? Скільки часу займає виготовлення одного виробу? Про це та інше майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Усе почалося з наявності вільного часу

Рукоділля у житті Емілії з’явилося тільки три роки. І то – у вільний від роботи час. Загалом умілиця є неймовірно творчою особистістю і прцює дизайнером. На щастя для себе, у режимі онлайн. Тож вона знаходить завжди хвилину для улюбленого хобі.

«У мене ритм роботи шалений, але я можу її зробити у будь-який час. Беру замовлення і далі мене ніхто не контролює. Крім того, коли немає замовлень, просто сумую без діла. Саме, аби заповнити ці «прогалини» і почала займатися хендмедом. На початку повномасштабного вторгнення усі боялися завтрашнього дня, не було жодних проєктів. Я вже думала піти з улюбленої професії, але випадково натрапила на майстер-клас із валяння – сухого та мокрого. Вирішила пройти і в мене одразу ніби відкрилося друге дихання. Згодом уже й замовлення по роботі пішли, але зупинитися у рукоділлі вже не могла. Тож тепер одночасно займаюся і тим, і тим», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» дівчина.

Але чому саме птахи? Невже майстриню не цікавлять тварини, квіти?

«Я створюю різні фігурки, – зізнається вона. – У тому числі – тваринок. Але найбільше мені до душі робота саме над пернатими. Хоча в доробку маю багато собачок, кроликів, навіть лисички, зайчики, ведмедики, ящірки і змії. Флористикою не займаюся. Є майстрині, які спеціалізуються конкретно на квітах. Мені ж більше до душі тваринний світ. Рослини люблю живі, аби випромінювали аромат і радували своєю красою – у вазі, у горщику, у саду. Можливо, любов до птахів у мене з дитинства. Ні, орнітологом я не хотіла бути ніколи, але захоплювалася світом пернатих. У нас вдома жили і канарки, і папуги, і декоративні голуби. Цим займався батько. А от мама розводила курей, індичок, качок, гусей. Зараз маю вдома двох папуг і амадина. Батьки ж утримують фазанів. Чоловік до моїх захоплень ставиться з порозумінням, хоча йому більше імпонують службові собаки. А донька має улюбленця хом’ячка».

У колекції умілиці дуже багато видів пернатих. Це і жайворонки, і вівсянки, і сови, і солов’ї, і канарки, і папуги, і голуби, і чижики, і навіть міфічні істоти із вовни.

«Я люблю працювати над фантазійними персонажами. Маю цілу колекцію міфічних птахів. Але відтворюю і реальних курей, півнів, горобців, курчат, каченят, дятлів, ворон… Головним критерієм для мене є максимальне наближення до дійсності. Навіть розміри стараюся зберігати натуральні. Саме через це ніколи не створювала лелек та журавлів. Поки просто не готова до такої масштабної праці. Проте колекція птахів нараховує декілька сотень. Кожній пташці даю ім’я і вона для мене – наче справжній домашній улюбленець, дорога серцю», – переконує Емілія.

Робота захоплює

Загалом робота над одним виробом у майстрині може зайняти і декілька вечорів, і декілька тижнів.

«Усе залежить від натхнення, наявності підручних матеріалів. А їх замовляю через інтернет, тож треба чекати, поки доїдуть. Наголошу, що у валянні немає швів, не можна користуватися клеєм. Це – неймовірно клопітка робота. При сухому валянні треба користуватися спеціальними голками, аби зчіплювати між собою волокна вовни. Якщо хтось не бачив процесу, то зізнаюся – нитками користуватися не можна. А от при мокрому, береться вода, мило і матеріал «склеюється» між собою шляхом тертя. Для валяння треба купувати спеціальну вовну. Вона продається вже пофарбованою. А сам процес починається саме з підготовки до роботи цієї вовни, роз’єднанні волокон. Можна робити голову птаха чи тваринки окремо від тіла і потім їх з’єднувати, а можна весь виріб «обвалювати» одночасно. Загалом це все захоплює і мені дуже подобається», – запевняє хустянка.

На створення оригінальних виробів дівчину найбільше надихає саме природа.

«Люблю бувати у лісі, обожнюю гори. Саме там заряджаюся енергією для творчості. Довкілля мене лікує від тривог, суєти та заспокоює. У безлюдних місцях черпаю наснагу і сили. Потім можу довго і безперестанку працювати. У лісі буваю незалежно від пори року, навіть взимку. Бо й у морози там все живе… А весною, коли додому повертаються перелітні птахи, далеко від цивілізації можна почути таке багатоголосся звуків, що кращої пісні і придумати не можна. Мотивувати до створення якогось виробу мене може не тільки пташка, але й білочка, їжачок, навіть мишка. Щоправда, працюю вже вдома, при цьому переглядаючи світлини або відео у інтернеті», – наголошує вона.

Найдовше над виробом Емілія працювала діва місяці, а найшвидше вдалося впоратися за дві години.

«Брошку у вигляді колібрі я закінчила за вечір. А от над соколом потрудилась добряче. Ще й мала непростий проєкт по роботі… Тож практично два місяці «народжувався» мій карпатський хижак. Та й сам він немаленький – один з найбільших. Довжина тіла – 45 сантиметрів, а одного крила – 37. Цей пернатий поїхав у Німеччину до моєї подруги. Також маю вироби в Угорщині, Італії, Чехії, Нідерландах, Австрії, Канаді, США. Цікаво, що найбільше за три роки зробила курчат та горобців. А от над ластівкою працювала тільки один раз. Думаю, треба буде повторити», – зізнається майстриня.

На майбутнє хустянка мріє зайнятись і більшими пернатими, хоча розуміє, що робота над ними – великі затрати часу і матеріалів.

«По-перше, у моїх планах – пара лелек. Вони є символом родинного гнізда і я давно мрію виготовити їх особисто для себе та своєї сім’ї. «Житимуть» у кімнаті для гостей на спеціальній підставці з колеса з-під возу, переобладнаної у гніздо. По-друге, досі не маю в колекції короля Карпат – орла. Тож, переконана, він теж колись у мене оселиться. По-третє, у перспективі планую опановувати і нові техніки рукоділля, працювати й із іншими матеріалами. Проте створювати хочу виключно тварин і птахів», – запевнила Емілія Сайберт.

Марина АЛДОН