Хустянка вирощує мочалки

Якщо одні краяни засаджують город картоплю, інші ягодами, то хтось вирощує декоративні рослини. І в цьому є свої принади, бо використовувати їх можна для зовсім незвичних речей.

Люфа – ліана з родини гарбузових. За формою схожа на кабачок, росте і плететься як огірок. Її молоді плоди їстівні, а зі зрілих роблять натуральні губки для миття посуду, світильники та різні цікаві вироби хендмейду.

Наталія Сабов уже декілька років поспіль займається миловарінням. Каже, що в її роботі люфа стала незамінною, адже ідеально підходить для виготовлення масажного мила. Утім городня культура екзотична, родом Африки. Тож як вона почувається на закарпатській землі? Чи важко за нею доглядати? Як перетворити рослину на губку? Про це та інше хустянка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Мочалка на городі

Пані Наталія має невелику присадибну ділянку. Там ростуть тільки квіти і… люфа… Хоча з першого погляду здається, що на металевому каркасі в’ються огірки…

«Я ніколи не була городницею. Мені не подобалося, коли в дитинстві треба було висаджувати цибулю чи сапати картоплю. Тому твердо знала, що коли матиму свою родину, цього не робитиму і дітей не змушуватиму пектися на сонці, прополюючи грядки. Але дуже люблю квіти. Тож їх насадила чимало. Нехай радують погляд цвітінням, створюють святковий настрій і тішать приємними ароматами. Два роки тому вперше почала вирощувати люфу. Дізналася про неї випадково. Справа в тому, що років 8 виготовляю ароматичне мило. Це – моє хобі у вільний від роботи час. Роблю його у власне задоволення, для особистих потреб і для того, щоб дарувати друзям. Захопилася миловарінням тоді, як народилася донька. Хотіла, щоб у дитини було все краще, щоб вона не плакала від купання, а просилася у ванну. Тоді ж передивилася купу відео, пройшла декілька майстер-класів і взялася до роботи. Наразі маю в доробку більше 30 видів мила. Але одного разу я гостювала у своєї знайомої, також майстрині і вона показала мені люфу, розповіла, що робить із неї різні екологічні засоби для догляду за тілом та сувеніри. Загалом рослину називають природною мочалкою. Я запалилася і вирішила, що й сама хочу її вирощувати», – розповіла умілиця «Карпатському об’єктиву».

Люфа – однорічна рослина. Але один плід дає багато насінин і з нього можна виростити чимало нових кабачків.

«На смак ніколи їх не пробувала, кажуть, що нагадують цукіні, – зізнається Наталія. – Готувати їх можна тільки поки плоди молоді. М’якоть справді спочатку соковита і тільки у зрілих плодах перетворюється на губку. Коли люфа дозріла, її шкірка стає вже не зеленою, а коричневою. Якщо плодом потрясти, він зазвучить, як дитяче брязкальце. Зірвавши висушену люфу, треба відірвати ковпачок. Тоді з нього слід висипати насіння. Воно чорне, велике. Відтак можна вже знімати шкірку. Робиться це легко, руками. Плід у довжину може вирости до 1,5 метра. Щоправда, мої найдовші були тільки трохи більше 90 сантиметрів. Середина рослини пориста і нагадує губку. Її легко мити і висушувати. Із однієї люфи можна наробити купу мочалок, відрізаючи з основи потрібну довжину. Така натуральна ганчірка для миття посуду багаторазова, нею можна користуватися близько місяця. Відтак вона саморозкладається і не засмічує довкілля, як магазинні засоби».

Серцевинки люфи не псуються і можуть зберігатися роками. Тому овоч дійсно можна вважати унікальним.

Невибаглива африканка

Наталія Сабов багато знає про улюблену рослину і зізнається, що нею навіть люблять бавитися домашні улюбленці.

«У нас є хом’ячок. Я роблю йому м’ячики з люфи. Він залюбки з ними розважається. Дегустує, але не з’їдає, хоча рослина для гризунів є цілковито безпечною. Між іншим, багато хто на люфі заробляє, продаючи або лише насінини, або самі мочалки. Я ж маю до всього трохи інший підхід. Частинки рослин додаю до мила, аби таким чином можна було краще очищати шкіру. Дуже гарно масажує, не потрібно навіть антицелюлітними кремами користуватися. На шматочку мила така губка є одночасно і оздобою, і скрабом, і мочалкою. А якщо мило ароматизоване, то це – подвійна насолода. Навіть якщо користуватися рослиною для миття посуду, вона чудово відмиває бруд, будь-який засіб на ній добре піниться. Проте я користуюся виключно содою. Крім того, наприклад, моя знайома, що й навчила мене вирощувати люфу, робить із неї декоративні світильники та декоративні шторки. Але в неї на Вінниччині росте ціла плантація цих кабачків. У мене ж мала площа, тому я виготовляю менш габаритні речі і більш ощадливо ставлюся до люфи», – зізнається жінка.

Африканська гостя добре почувається на закарпатській землі і зовсім невибаглива до умов.

«Доглядаю як за квітами. Поливаю, підживлюю раз на мвісяць добривами і трохи прополюю, аби рослини не заросли бур’янами. Підкопую всього раз. Підв’язувати рослини не потрібно, вони в’ються самі. Але люфу любить тля та обожнюють мурахи. Тому треба стежити, аби не знищили. Головне мати для вирощування опори. Якщо рослина плететься землею, плоди виростають негарними і нерівними. Із таких гарної мочалки не вийде. Та якщо хтось має іншу мету, наприклад, поласувати плодами, тоді не має значення їхня форма, бо головне – смак. Кажуть, що люфу тушкують із м’ясом, грибами та іншими овочами. Можливо, колись і спробую приготувати, але вже не в цьому році, бо наразі моя люфа вже неїстівна. А вирощую я її тільки другий рік поспіль. Перші насінини дала мені подруга, а цьогорічні – вже мої, з минулорічного урожаю. Їх було стільки, що навіть не всі використала», – наголошує Наталія.

Хустянка додає, що люфу через чималі розміри ще називають шаленим огірком. Цікаво, що губку рослини можна фарбувати, тому між майстринями вона така популярна. Крім того, вона є гіпоалергенною, тому ідеальна при догляді за тілом.

«Достатньо помістити шматок рослини у формочку залити її заздалегідь приготованою мильною масою. Вона чудово відлущує мертві тканини шкіри. Але перед використанням мило треба трохи намочити, щоб стало м’якішим. Найкраще, якщо в засобі, який використовується для догляду за тілом будуть не тільки ефірні олії, але й вітамін Е, екстракт ламінарії та м’ята або мигдаль. Таке мило буде ще й цілющим та заспокійливим», – зізнається умілиця.

На перспективу Наталія грандіозних планів не має, але люфу обіцяє вирощувати й надалі.

«Буду робити мило, мочалки, можливо, дещо почну продавати, якщо знайдуться бажаючі придбати. Крім того, вдосконалюватиму майстерність, експериментуватиму у миловарінні. Городніх новацій не планую, бо більше місця для рослин не маю, та й не хочу в грядках проводити багато часу. Тому, як кажуть, як дасть Бог, так і буде. Головне, аби в державі був мир, аби краяни стали більш фінансово незалежними, платоспроможними і взагалі щасливими», – підсумовує хустянка.

Марина АЛДОН