Хустянка ліпить кумедних тварин із тіста

Зараз багато технологій ліпки стали неймовірно популярними серед умільців. І найчастіше вони нарікають на високу вартість матеріалів, адже вироби обходяться недешево, продати їх не завжди вдається, та й не всі хочуть розлучатися зі своїми роботами взагалі. Утім є спосіб здешевити роботу… Виявляється, створювати цікаві яскраві скульптурки можна із будь-яких підручних матеріалів: клею, шпаклівки, борошна…

Наталія Голованич із Хуста два роки займається ліпкою. Раніше вишивала. Але відколи стала мамою, більше захопилася об’ємними виробами ручної роботи – і щоб вільний час «убити», й дитину зацікавити, і щоб реалізувати власний внутрішній творчий потенціал.

Більше про своє захоплення, підручні матеріали для роботи та готові вироби майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Усе почалося з глини

Наталія завжди була людиною, закоханою у мистецтво, гарно малювала, чудово вишивала, навіть свого часу навчилася прясти. Але знайти себе довго не могла. Професію обрала нетворчу, а рукоділлям більш серйозно захопилася, коли син почав цікавитись навколишнім світом.

«Богданчику чотири роки. Перший рік після того, як він з’явився на світ, мені було не до хобі. Малий часто хворів, мої ночі нерідко були безсонними. Та потім усе стабілізувалось і я почала шукати себе. Спочатку вишивала, потім ліпила іграшки з полімерної глини… а відтак – захопилася солоним тістом. Хендмейд мене цікавив із дитинства. Якось із подругою поїхали на Рахівщину в гості до її бабусі. А та жінка мала золоті руки. Так вона мене і ткати, і прясти навчила. І власне любов до вишивки мені передалася від неї. Шкода, що ми більше ніколи не побачитися, бо згодом вона померла. А от ліпити вчилась сама, переглядаючи уроки в мережі. Було цікаво і я пробувала. Накупувала усіляких інструментів, форм, власне глини. Але ліпила не для продажу, а для себе, а також щоб розважити сина, тому на тому етапі життя полімерна глина для мене була досить дорогою. Адже щоразу потрібно було купувати нову. Тому почала шукати шляхи, як здешевити своє захоплення. Так і натрапила на курс ліпки з солоного тіста. Із того часу ліплю тільки з саморобних матеріалів, які не потребують запікання. Бо глиняні вироби потрібно підсушувати ще й у духовці», – поділилася думками з «Карпатським об’єктивом» хустянка.

Рецептів тіста багато. Найпростіші – із доступних кожному складових.

«Борошно, сіль, олія та вода. Більше нічого не потрібно. Міститься тісто і з ним може працювати навіть дитина. Зіпсує – не шкода. Вироби сушаться на сонці влітку, або в теплому приміщенні взимку. Ніяких термічних обробок не потрібно. Найцікавішим є процес розпису або фарбування. Богдан його обожнює. Підійдуть будь-які фарби, навіть лак для нігтів. Може бути гуаш, акрил, харчовий барвник», – зізнається Наталія.

Інструментів в умілиці багато… Коли приступає до роботи, то як жартує сама, на столі яблуку ніде впасти.

«По-перше, чоловік у мене стоматолог. Тож я відібрала у нього усі «списані» ним інструменти. Вони ідеальні для ручної роботи. Я ж – майстриня манікюру, тож свої непотрібні палички, кусачки, ножиці, пилки, фрези теж задіяла. Крім того, потрібні магазинні молди, а також зубочистки, вейнери, стеки, дошка для роботи та все, що вдома знайдеться, навіть голки, гребінці та плоскогубці. Але найкращий інструмент – це власні руки. Досвід приходить із часом. А дитину залучаю до процесу, аби розвивалася моторика пальців. Готові вироби покриваю лаком. Таким чином вони стають міцними і можуть зберігатися протягом тривалого часу», – зауважує умілиця.

У творчості важлива фантазія

За словами хустянки, з солоного тіста можна створювати багато цікавих речей: прикраси, іграшки, панно, навіть картини.

«Я спеціалізуюся переважно на декорі для дому та на іграшках для сина. Прикраси не цікавлять, а для роботи над картинами поки не вистачає досвіду. Хоча пробувала… але треба ще вчитися. Робота над одним виробом займає декілька годин. Проте я ліплю одразу декілька, потім їх сушу, а відтак розфарбовую. Кожен етап цікавий по-своєму. Утім найбільше подобається усе ж декорування. Вироби не продаю, все ліплю для родини, хоча часто дарую їх друзям, яким вони сподобалася», – каже Наталія.

Крім тіста умілиця ліпить цікаві речі і з інших матеріалів.

«Клей ПВА та шпаклівка – чудова суміш для роботи. Так само дешево у використанні і практично у роботі. Моїм першим виробом зі шпаклівки був кіт на місяці, а зі солоного тіста – ведмедик. Зараз у моєму доробку декілька сотень робіт. Найбільше казкових героїв, бо переважно вони для сина. Найбільш цікавим виробом можу назвати світильник для дитячої кімнаті у вигляді зайчика, який замість морквинки тримає у лапках лампочку. Найважчою для себе роботою вважаю панно у вигляді дівчини з кавовим горнятком. Робила його для сестри. Декілька разів переробляла, бо не подобалось. Виріб великий – метр на 60 сантиметрів, один із найбільших у моїй колекції», – наголошує умілиця.

Має в доробку Наталія Голованич і вироби з різними квітами, і статуетки, і навіть підсвічники.

«Головне, аби тісто було еластичним і приданим для ліплення. Консистенцію, яка вона повинна бути, бачу на око, – запевняє вона. – Ідеї черпаю з життя. Надихнути може будь-що: побачене на вулиці, дитяча книжка, малюнок в інтернеті. Крім того, маю багату фантазію і це мені дуже допомагає у справі».

На майбутнє майстриня грандіозних планів не будує, зізнається, що не виключено, що через рік-два у неї з’явиться нове хобі.

«Я людина творча і дуже допитлива. Мені завжди цікаво щось вивчати, пізнавати. Із легкістю беруся за будь-яку невідому раніше справу. Звичайно, майстерність ліплення вдосконалювати буду. Без цього аж ніяк. Я ж цим живу наразі. Але із якими саме матеріалами працюватиму в перспективі – сказати поки що не можу. Усе може змінитися в один день. Якщо мене запалить щось інше, не солоне тісто, буду пробувати працювати з тим матеріалом. Хотілося б опанувати гончарство. Це – давнє традиційне для Закарпаття ремесло. Якщо вдасться, буду тільки рада», – зазначає Наталія.

Марина АЛДОН