Хустянка вишиває авторські прикраси для дівчат
Хтось вишиває скатертини, хтось – сорочки чи картини, а хтось – біжутерію. Звучить доволі незвично, але ці роботи дійсно цікаві та варті уваги. По-перше, кожна річ унікальна, а по-друге, створено її з теплом і любов’ю.
Саме так вважає хустянка Анастасія Долгош. Дівчина вже три роки займається мініатюрною вишивкою перснів, браслетів, кулонів, брошок та приколок для волосся.
Чому вона захопилася таким незвичним видом рукоділля? Скільки часу займає вишивка одного виробу? Якими техніками потрібно володіти, аби створити прикрасу? Про це та інше майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».
Усього навчилася сама
Колись Анастасія вишивала стрічками, а в дитинстві любила в’язати одяг для іграшок та оздоблювати його ручною вишивкою.
«Вишивати я вміла років з 8, але це були примітивні узори хрестиком. Навчила бабуся. Зараз же в мене переважає художня гладь та бразильська вишивка. Техніки я освоїла завдяки відео, які знаходила в мережі у вільному доступі. Рукоділля для мене є способом самореалізації та улюбленим заняттям у вільний час. Я бухгалтерка й цілий день проводжу на роботі. А за голку та нитки берусь, аби психологічно відпочити, зняти стрес, зануритись у творчість», – розповідає хустянка.
Прикраси умілиця почала створювати три роки тому, коли була в декретній відпустці по догляду за маленькою донечкою.
«У мене з’явився вільний час, і я шукала собі заняття. Натрапила на цікаві роботи майстрині з Хмельниччини. Вона виготовляє оригінальні прикраси, оздоблені мікровишивкою. Мене це надихнуло. Прикраси спочатку створювала тільки для себе. Це були переважно брошки, кулони. Потім, коли в доні з’явився маленький чубчик, стала вишивати для неї цікаві бантики, пов’язки, обручі. Перші мої вироби припали до душі сестрі, тому вирішила потішити і її. Згодом уже й подруги почали замовляти щось подібне. Тепер у моєму доробку до тисячі прикрас. Звичайно, не всі зберігаю в себе, велику частину роздарувала. Пишаюся, що мої вироби із задоволенням надягають дівчата в Словаччині, Чехії, Угорщині, Польщі, Німеччині, Австрії, Мексиці, Канаді, США, Туреччині, Іспанії, Італії», – наголошує вона.
Крім біжутерії для дорослих, є в Анастасії Долгош і дитячі колекції.
«Зазвичай це прикраси для волосся, але не тільки. Маленькі модниці хочуть мати також незвичні персні, брошки, навіть комплекти, у яких поєднуються тематичні приколки та інші оздоби. Звичайно, для жінок асортимент найширший. Найчастіше це усілякі підвіски, сережки та браслети», – зазначає майстриня.
Вишивала навіть годинник
У роботі хустянка використовує різні кольори, але найбільше їй подобаються яскраві барви.
«Люблю червоне. Половина моїх виробів бодай із вкрапленнями цього кольору чи його відтінків. Утім якщо мова про флористичні мотиви, то там може бути і зелень, і блакить… Імпонує мені також стиль «чорним по білому» або «білим по чорному». У роботі, як правило, використовую французьке муліне або ж кольоровий льон. Тканину беру тільки натуральну та якісну», – зазначає умілиця.
Першим виробом, який створила хустянка, була підвіска, що згодом стала брошкою.
«Я замовляю фурнітуру і вже тоді вирішую, що вишити. Схеми спочатку знаходила в інтернеті, а тепер можу придумати й сама. Пригадую, як вишивала підвіску. Спершу в мене з’явився соняшник, але я довго не могла знайти для нього «оправу». Так він пролежав майже чотири місяці. Обрамлення я так і не знайшла, тож згодом перетворила підвіску на брошку. Після першої невдачі зрозуміла, що спочатку треба підбирати фурнітуру, а вже потім приступати до роботи. Загалом підвіска – річ унікальна, вона може пасувати як до буденного, так і вечірнього одягу, навіть до ділового стилю. Проте найбільше до душі мені незвичні сережки, і я маю їх усіх кольорів, до різних нарядів. А ще люблю створювати тематичні комплекти», – каже майстриня.
Над одним виробом, за словами Анастасії, вона працює від двох годин до п’яти днів.
«Невелику прикрасу можу вишити за 3–5 годин. При цьому працюю неквапно, насолоджуючись процесом. Але якщо йдеться про велику, скажімо, брошку, то робота може зайняти декілька днів і навіть до тижня-двох. Загалом я працюю в різних техніках, іноді поєдную їх в одному виробі. Намагаюся, щоб кожна річ була не просто ідеальною, а й неповторною», – наголошує вона.
Одним зі своїх найбільш цікавих виробів майстриня вважає вишивку для годинника.
«Моя знайома побачила в мережі вишитий настінний годинник для кухні й роками марила про такий. Коли дізналася, що я вишиваю прикраси, то просто вмовила мене втілити в життя її ідею. Годинник мав бути з маками. Я завершила роботу за два тижні. Замовниця була дуже задоволена і ще довго мені дякувала. Загалом цей виріб – найбільший у моєму доробку. Найменшою ж річчю є квіти-сережки. Їхній діаметр – усього три сантиметри. Мені подобається постійно опановувати щось нове, експериментувати, я відкрита до творчих пошуків», – запевняє Анастасія.
Працює над своїми виробами закарпатка завжди в гарному настрої, бо впевнена, що через них емоції передаються іншим людям.
«Якщо я втомлена або сердита, не вишиваю взагалі. Аби заспокоїтись, спочатку приймаю гарячу ванну, потім хвилин 30 релаксую. Лежу на дивані й слухаю спокійну музику. Тільки після цього зрештою беруся до справи. Вдячна мамі, що допомагає мені з дитиною, іноді готує для нас усіх, аби я могла спокійно присвятити себе творчості. Також добре, що чоловік прихильно ставиться до мого хобі й завжди підбадьорює мене, заохочує і навіть мотивує», – ділиться вона.
У перспективі умілиця мріє розширити асортимент прикрас і оздоблювати вишивкою рамки для світлин та картин.
«Зупинятися на досягнутому не збираюся. Передусім постійно вдосконалюю техніки, шукаю нові ідеї. Хотілося б опанувати ще й портретну вишивку за світлинами. Утім на найближчу перспективу просто хочу почати працювати над вишитими рамками. Вони можуть бути як для дзеркал, так і для фото та картин. А в далекому майбутньому дуже б хотілося відкрити персональну виставку своїх прикрас», – зізналася Анастасія Долгош.
Марина АЛДОН
