Історія Хустського замку. Що приваблює туристів?

Хустський замок – це домінанта округи та родзинка для кожного туриста, який відвідує місто над Тисою. Адже його руїни проглядаються з будь-якого куточка Хуста. Для місцевих це місце має ще й сакральне значення і цікаве з точки зору життєвого циклу: на західному схилі гори знаходиться пологовий будинок, де народжується нове життя, а на північному – кладовище – де це життя завершується. Наче весь цикл життя людини закільцовано навколо цієї легендарної гори.

Попри війну щодня сотні людей піднімаються на замок для того, щоб оглянути руїни колись могутньої фортифікаційної споруди, а також насолодитись краєвидом Хуста та його околицями.

За словами архітектора і дослідника, голови благодійного фонду «Відродження. Замок Хуст» Богдана Шерегія, достеменно невідомо, коли замок почали будувати. Є декілька версій, однак він надає перевагу документальним свідченням.

– На мою думку, ці перекази про початок будівництва фортеці в 1090 році та його закінчення за короля Бели ІІІ у 1191 році, тобто відомості про те, що його зводили понад 100 років, – вигадки XIX століття, не підтверджені жодними археологічними чи писемними джерелами. Перша письмова згадка про замок (уже як кам`яний) датується 1353 роком, тоді згадується і перший комендант замку Домінік на прізвисько Мачка. Загалом замок побудований як угорська королівська фортеця для захисту соляних копалень Марамарошу, торгових шляхів, зокрема Хустських воріт, і прикордонних районів.

Цікаво, що у 16 столітті замок модернізували. Із Тоскани були запрошені італійські інженери – батько і син, які у 1552 році зробили проєкт і впродовж 2-3 років збудували перші бастіонні укріплення для гармат. Це були новітні на той час бастіони, до речі, найперші в Закарпатті. Тобто у Мукачівському та інших замках вони з`явилися набагато пізніше. З того моменту споруду постійно укріплювали. Так і сформувався її фортифікаційний комплекс, – розповідає пан Богдан.

 Занепад легендарної твердині стався у середині XVIII століття. І тут дослідник не повністю погоджується з міфом, що замок був зруйнований вибухом пороху від удару блискавки під час бурі в 1766 році, адже на той час на складі фортеці знаходилося дуже мало стрілецького пороху. Однак, залишившись без дахів, які таки вщент згоріли внаслідок пожежі, споруди почали дуже швидко руйнуватися. Після пожежі ще десять років тут діяв гарнізон.

Місцевий уряд навіть спробував зберегти замок, почав ремонт, але це виявилося безнадійним.

 У 1776 році імператор Йосип II, син Марії-Терезії, наказав перевести гарнізон у Мукачівський замок. Остання велика так звана Годинникова вежа зруйнувалася в кінці XVIII століття. Тоді уряд прийняв рішення зробити із замку каменоломню. З отриманого матеріалу побудували римо-католицький костел Св. Анни та Йоакима та інші споруди міста, – розповідає пан Богдан.

До слова, дослідник зауважує про маловідомий факт, що у Хусті неподалік Замкової гори знаходилася ще одна дуже цінна історична споруда XVII ст. – так званий будинок Бетлена, або “Білий Дім” Ракоці. Це був великий двоповерховий палац-резиденція князів із залами, прибудовами, каретним двором (є архівні світлини). Його знесла радянська влада у 1964 році. Наразі територіально на місці знесеної пам’ятки збудували приміщення котельні міської ради.

Про історію Хустського замку, його міфи та легенди можна розповідати безкінечно. Однак, як каже народне прислів`я, краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Саме тому благодійний фонд «Відродження. Замок Хуст», основна мета якого зберегти культурну пам’ятку для нащадків, почав розробляти екскурсії замком із залученням новітніх імерсивних технологій.

– Ми розробили застосунок для смартфонів, щоб мати можливість у доповненій реальності відтворювати для туристів архівні цінності замку, відновлені нашими спеціалістами. Нещодавно ми інсталювали наше останнє досягнення – проєкт “Mix Time Machine”, суть якого полягає в тому, що турист, одягнувши окуляри віртуальної реальності, може побачити, як виглядав замок у часи свого розквіту. Окрім відеоряду, тут інстальована 10-хвилинна розповідь гіда з екскурсом у найцікавіші факти, пов’язані з фортецею, – поділився напрацюваннями пан Богдан.

Також туристи мають нагоду насолоджуватися живими екскурсіями. Що ж найбільше їм подобається?

1. Реконструйована дорога до пам`ятки

До давніх руїн Хустського замку веде реконструйований шлях. Відновлення дороги відбулося у рамках реалізації транскордонного грантового проєкту Хустської міської ради спільно зі словацьким містом-партнером Сніна під назвою «Відновлення історичних пам’яток Сніна-Хуст». Цікавою родзинкою шляху є макет Хустського замку у масштабі 1:20. Він дійсно нагадує сам оригінал – хустську фортецю, побудований із каменю, а поруч встановлена мініскульптура кота-охоронця у лицарських шатах.

2. Історичні руїни та краєвид, який відкривається з оглядового майданчика

Велична та неприступна фортеця залишилася в минулому, та незважаючи на це її руїни магнетично притягують увагу мандрівників. Тут відчувається подих історії, славної минувшини величної колись фортеці.

А з висоти 174 метрів відкривається неймовірної краси панорама – як на долоні мальовниче місто Хуст та інші населені пункти. На самій же вершині встановлений хрест та майорить національний прапор.

3. Легенди і таємниці, якими овіяний Хустський замок

 Однією з найулюбленіших для туристів є легенда, в якій йдеться про те, що родовід графа Дракули, якого з доброї волі (фантазії) ірландського письменника Брема Стокера назвали вампіром, безпосередньо пов’язаний із Хустським замком та його околицями.

4. У Хустському замку сховані скарби?

Це одне з найпопулярніших питань від туристів. Таке припущення, вважає дослідник Богдан Шерегій, має право на життя. Адже відомо, що в 1600 році тодішній власник замку Джорджіо Баста накопичив у фортеці фантастичні багатства, зібравши докупи всі трофеї, здобуті під час битв із трансільванськими князями. А ось чи встиг він їх вивезти із замку під час облоги – невідомо. Тож це тільки припущення зі шлейфом романтичної інтриги без будь-яких археологічних підтверджень.

Богдана Клекнер
Фото надані Б. Шерегієм, В. Татарським