«Це справа мого життя»: як старшокласник із Міжгірської громади виборює головні хімічні нагороди країни та світу
Старшокласник із села Голятин Міжгірської громади Роман Козак колись сприймав хімію як магію, а тепер перемагає на всеукраїнських та міжнародних олімпіадах і мріє стати науковцем. За грошові винагороди від попередніх перемог хлопець облаштував удома власну мінілабораторію, а днями здобув «Кубок переможців-2026» з хімії.
Шлях юнака від шкільного захоплення до визнання – у матеріалі Суспільного.
Захоплення наукою для Романа Козака розпочалося зі шкільних уроків хімії. За його словами, спочатку ця наука здавалася дивом, але згодом він зрозумів її логіку.
Перша ж участь у хімічній олімпіаді принесла хлопцю перемогу. Далі були перші місця на обласному рівні та вихід на міжнародну арену. Згодом старшокласник виборов золоту медаль на Міжнародній олімпіаді з хімії, яка проходила в Ташкенті (Узбекистан).
«Цей результат мене дуже приємно здивував, тому що я взагалі не сподівався на золото. Спочатку хімія здавалася більше магією, але зараз це логіка. Утім, і досі моментами трапляються надзвичайні теми, які сприймаються як своєрідна магія», – розповідає Роман Козак.
Цьогоріч до здобутків юнака додалася ще одна нагорода – «Кубок переможців-2026». Змагання у Києві тривали кілька днів у складних умовах — через повітряні тривоги й ракетні обстріли роботу учасників доводилося переривати, а нагородження – відкладати.
До олімпіади Роман готувався не лише за підручниками, а й на практиці – у лабораторіях хімічного факультету Ужгородського університету та у власній мінілабораторії, яку облаштував удома за зароблені на олімпіадах грошові винагороди.
«Цей кубок я отримав на оцій олімпіаді, на Кубку переможців, буквально декілька днів назад. Ну, я дуже сильно хотів його отримати, тому що зазвичай на олімпіадах, окрім міжнародної, тобі дають просто диплом, а тут такий красивий кубок. Все ж таки зробив це», – ділиться переможець.
Учителька хімії Голятинського ліцею Світлана Маркович згадує, що була впевнена в успіху учня ще до офіційного оголошення результатів:
«Я побачила потенціал, що він дуже здібний і талановитий, ще на перших уроках. На Кубку була впевнена на 100%, навіть привітала його передчасно. Він мені каже: “Світлано Михайлівно, ще нема офіційних результатів”, а я відповідаю: “От побачиш, Роман, так і буде”».
У Голятинському ліцеї, де навчається Роман, його здібності помітили ще на початку навчання. Директор Голятинського ліцею Микола Дерич наголошує, що приклад Романа надихає весь заклад:
«Сьогодні ми говоримо не тільки про талановитого й обдарованого учня, а про юнака, який своєю наполегливістю, любов’ю до науки та працьовитістю довів: навіть із невеликого гірського села можна здобувати найвищі місця у світі».
Перемоги для Романа – це не лише медалі та кубки. Грошові винагороди за олімпіади допомогли йому облаштувати вдома власну мінілабораторію.
«Я купив дуже багато непотрібних речей на той момент, але потім вони мені пригодились все ж таки. Майже рік воно в мене просто все стояло, тому що, ну, я не вмів з цим працювати. От, потім вже я її облаштував повністю і вже з весни минулого року я займаюсь в своїй лабораторії», – додав він.
Сам Роман Козак за три роки олімпіадної кар’єри жодного разу не сумнівався в обраному шляху й планує пов’язати майбутнє з українською наукою:
«Хімія для мене – це справа, якою я хочу займатися все своє життя. Хімія для мене – це шанс показати себе. Планую розвивати нашу країну і хочу стати саме науковцем», – підсумував Роман.
