На фасаді Керецьківського ліцею відкрили ще дві меморіальні дошки на честь Героїв-земляків

Двоє воїнів-добровольців. Двоє українських синів, які свідомо стали на захист рідної землі. Двоє життів, обірваних жорстокою війною, але два імені, які назавжди залишаться в історії громади та в серцях людей.

Віталій Вікторович Соколенко загинув, виконуючи свій святий синівський обов’язок, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України, у Суджанському районі на Курщині.

Борис Борисович Іванов віддав життя за Україну на Покровському напрямку Донецької області.

Меморіальні дошки освятили священники Свято-Петро-Павлівського храму села Керецьки – отець Іван Симканич та отець Василій Голубка. У спільній молитві присутні пом’янули полеглих Захисників, попросили у Господа вічного спокою їхнім душам та розради для родин, які переживають непоправну втрату.

Ведучі Антоніна Грига та Тамара Сакаль перегорнули сторінки життєвих історій Героїв, згадали їхній шлях, мужність і жертовність. Учні ліцею зворушливо декламували поезії, звучали пісні пам’яті, у кожному слові й кожній ноті відчувалася невимовна вдячність і біль.

Особливою, щемливою родзинкою заходу став виступ новоствореного хору вчителів ліцею. Їхній спів став не просто музичним виступом, а щирою молитвою за душі полеглих, знаком глибокої поваги та вдячності тим, хто віддав найдорожче за наше майбутнє.

До присутніх звернувся голова громади Михайло Мушка, який наголосив на ціні української свободи, згадав подвиг полеглих воїнів, висловив слова вдячності за їхню мужність і незламність. Адже за кожним іменем на меморіальній дошці – цілий світ, родина, мрії, нездійснені плани та життя, яке мало тривати…

Відтепер, проходячи повз ліцей, діти щодня бачитимуть ці імена. І нехай ці меморіальні дошки стануть для них не просто пам’ятними знаками, а нагадуванням про те, якою дорогою ціною виборюється свобода, що таке справжня мужність і яким великим є обов’язок пам’ятати.

Віталію! Борисе! Ви не просто імена на меморіальних дошках. Ви – наша гордість, наш біль, наша вдячність і наша незгасна пам’ять.

Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героїв. Розділяємо біль непоправної втрати з їхніми рідними та близькими.

Нехай Господь дарує сили родинам пережити цю втрату, а пам’ять про наших Захисників живе у серцях наступних поколінь.

Герої не вмирають! Вони живуть у пам’яті, у вдячності, у вільній Україні, за яку віддали своє життя!

Слава Україні! Героям слава!

Керецьківська територіальна громада