Закарпатські ринки заполонили яблука. Які ціни?

Нарешті дочекалися нового врожаю яблук. Цьогоріч закарпатські сади добре віддячили господарям — гілки подекуди буквально гнуться під вагою стиглих плодів. Червоні, жовті, зелені, солодкі чи з легкою кислинкою… Яблук нині вистачає на будь-який смак. Та попри хороший урожай, назвати ціни на них дешевими складно.

На ринках області за кілограм домашніх яблук просять у середньому 30-40 гривень. У магазинах цінники ще вищі. Водночас для тих, хто вирощує фрукти у великих кількостях і не має можливості продати їх самостійно, ситуація зовсім інша. Заготівельники забирають яблука на переробку за ціною, яка у кілька разів нижча за ринкову. Тож скільки нині коштують яблука для покупця і скільки за них отримує господар? «Карпатський об’єктив» вирушив на закарпатські ринки, щоб побачити ситуацію на власні очі.

Вибір на ринках широкий

У Хусті яблук нині справді багато. На прилавках лежать і привозні плоди, і ті, що виростили у садах місцевих господарів. Розмір, сорт та зовнішній вигляд різняться, але цінники відрізняються не надто суттєво. Залежно від сорту за кілограм цьогорічного врожаю просять приблизно 30-40 гривень. Особливо приємно бачити на ринку яблука, які продавці привезли просто зі свого саду. Такі плоди часто не ідеально однакові за розміром, зате мають той самий вигляд, який ми звикли бачити у домашньому саду: одне більше, друге менше, на деяких є природні цятки чи легкі сліди від гілок. Зате смак – справжній, літній.

Пані Марія з Велятина продає яблука зі свого саду. Жінка розповідає, що цьогоріч урожай її не розчарував. Плоди гарні, налиті сонцем, гладенькі, а головне – солодкі.

«За кілограм прошу 30 гривень. Сад у нас великий. Буде і собі на зиму, і на продаж», – каже «Карпатському об’єктиву» жінка.

За словами продавчині, частину яблук родина залишить для власних потреб. Із них робитимуть компоти, варення, сушитимуть на зиму. Щось піде на пироги та іншу домашню випічку. А надлишок доводиться продавати.

Для багатьох закарпатських родин яблука – це не просто сезонний фрукт. Це ще й частина домашніх запасів на холодну пору року. Сад може дати кілька сотень кілограмів урожаю, і тоді перед господарями постає питання: куди подіти все вирощене? Частину врожаю можна зберегти. Але далеко не всі сорти добре лежать до зими, та й для тривалого зберігання потрібні відповідні умови. Тому яблука поступово з’являються на ринках, біля магазинів, на стихійних торгових місцях та просто з автомобілів. Покупці на яблука увагу звертають. Хтось бере кілограм-два на щодень, хтось купує одразу кілька кілограмів, аби зробити домашні запаси.

«Хочеться своїх, вітамінних фруктів, без хімії. Наша місцева продукція найкраща», – зізнається покупчиня пані Оксана.

Жінка бере два кілограми яблук. Каже, що спеціально шукає місцевих продавців, адже воліє підтримати людей, які виростили продукцію самостійно.

І справді, на ринку покупця сьогодні є з чого вибирати. Одні шукають найсолодші яблука, інші – тверді та кислуваті, які добре підходять для компотів чи випічки. Є й ті, хто купує плоди винятково для консервації або сушіння. Цікаво, що зовнішній вигляд яблука далеко не завжди визначає його смак. Іноді непримітний на вигляд плід виявляється значно солодшим і ароматнішим за ідеально блискуче яблуко з полиці магазину.

Якщо на ринках люди активно торгуються, то у супермаркетах такої можливості немає. Тут цінники стартують приблизно від 39 гривень за кілограм, а окремі сорти сягають 43, 50 і навіть 57 гривень. На полицях є чимало польських яблук, хоча представлена й українська продукція.

Таким чином, між садом і торговельною полицею виникає досить дивна цінова різниця. Для покупця яблуко – кілька десятків гривень за кілограм. Для господаря, який не має змоги самостійно продати урожай – іноді лише кілька гривень. Саме тут починається інша сторона яблучного сезону – заготівля сировини для переробки.

Вдома людям за продукцію платять копійки

У селах Закарпаття вже працюють заготівельники, які скуповують яблука у населення. Найчастіше йдеться не про ідеальні товарні плоди, а про яблука, які не мають привабливого вигляду, пошкоджені градом, дрібні або так звані «падениці». Їх використовують для подальшої переробки – зокрема, на соки та іншу продукцію. І саме тут ціна на яблуко різко падає.

Пан Михайло з Берегівщини каже, що заготівельники пропонують людям усього по 2 гривні за кілограм.

«Сік потім продають за захмарні гроші, а людям дають, як курям на сміх. Але в декого безвихідь: урожай згниє, тож віддають за стільки, скільки пропонують», – нарікає чоловік.

Схожа ситуація і в інших селах. Пані Мирослава зі Станівця, що на Хустщині, розповідає, що цьогоріч здала «падениці» по 3,50 гривні за кілограм.

«Яблука забрали просто з дому. Нікуди везти не треба було. Так, пропонують небагато, але й це більше, ніж нічого», – каже жінка.

За її словами, якщо самостійно везти урожай до пунктів прийому, можна отримати трохи більше – 4-4, 50. Але транспорт є далеко не у кожного. Тому господарі погоджуються на ту ціну, яку пропонують заготівельники. І тут виникає головне запитання яблучного сезону: чому покупець платить десятки гривень за кілограм, тоді як селянину за той самий урожай можуть запропонувати лише кілька гривень? Відповідь значною мірою криється у витратах між садом та кінцевим покупцем. Але чи справді вони пояснюють таку величезну різницю? І скільки насправді коштує виростити яблуко – від першого цвітіння до прилавка?

Сад родить добре, але заробити непросто

На перший погляд може здатися, що нині для господарів яблука – справжнє золото. Урожай хороший, фруктів багато, покупці є. Та ті, хто має десятки яблунь або великий сад, знають: виростити яблуко – це лише половина справи. Його ще потрібно зібрати, перебрати, зберегти, довезти до покупця і продати. Навіть звичайний домашній сад потребує роботи. Навесні дерева потрібно обрізати, обробити від шкідників і хвороб, підживити. Влітку – стежити за садом, боротися зі шкідниками, а якщо тривалий час немає дощів – забезпечувати полив. Восени починається найгарячіший період – збір урожаю. А якщо яблунь багато, власними силами впоратися буває складно.

«Люди бачать яблука на дереві й думають, що вони просто виросли. А за ними постійна робота. І обрізати треба, і обробляти, і збирати. Потім ще треба кудись їх подіти», – розповідає Валентина Орінчай із Хуста.

Особливо прикро, коли після всіх витрат і праці якісне яблуко немає кому продати за нормальною ціною. Частину врожаю господарі залишають для себе. Та все одно частину доводиться думати, куди подіти. Саме тоді перед ґаздами постає вибір: продавати самостійно, шукати покупця гуртом чи віддати заготівельнику. Продати самостійно вигідніше, але складніше. Треба витратити час на торгівлю, привезти яблука на ринок, заплатити за місце, щодня стояти біля прилавка. Не кожен господар може собі це дозволити. До того ж покупець не завжди готовий придбати одразу велику кількість. Тому заготівельник для багатьох стає найпростішим варіантом. Приїхав, забрав урожай, розрахувався – і проблема вирішена. Щоправда, ціна при цьому значно нижча.

Марина АЛДОН