Хустський клуб «MMA/BJJ KHUST» виховав чемпіонів Європи: розмова з тренером Михайлом Королем
Спортивний клуб «MMA/BJJ KHUST» зарекомендував себе як один із провідних центрів розвитку бойових мистецтв не лише в Хусті, а й на всьому Закарпатті. Нещодавній тріумф на Чемпіонаті Європи з хортингу, де четверо хустських спортсменів здобули вісім медалей, серед яких п’ять золотих, став яскравим свідченням цього.
Проте місія клубу виходить далеко за межі простої спортивної підготовки. Ми поговорили із засновником та головним тренером клубу Михайлом Королем про шлях від мрії до її втілення, про плани створення спортивної академії в Хусті та про роль клубу в житті міста під час війни.
Історія клубу нерозривно пов’язана з особистим шляхом його засновників — Михайла та Сергія Королів. Для них цей зал — справа всього життя, місце сили, де не лише вивчаються бойові мистецтва, а й формується спортивне майбутнє країни. Для Михайла Короля все почалося ще у шкільні роки, з простого захоплення, яке згодом переросло у справжню пристрасть і професію:
— Я пішов на карате до нашої ДЮСШ і мені надзвичайно сподобалося — це затягнулося на роки. Згодом ми з братом зрозуміли, що для повноцінного розвитку потрібно щось більше, ніж просто робота в стійці. Так у нашому арсеналі з’явилося бразильське джиу-джитсу, яке дало нам навички боротьби. Поступово цей шлях привів нас до змішаних бойових мистецтв. Ми відкривали один зал, потім інший, і ось у цьому приміщенні я треную вже понад десять років, повністю сконцентрувавшись на ММА. Ми беремо базові, перевірені часом кидки, удари, переводи в партер — усе те, що працює найкраще, без нічого зайвого.
Вихованці клубу здобувають перемоги у вражаючому спектрі дисциплін: хортинг, греплінг, фрі-файт, Striking MMA. Ця багатопрофільність — свідома й виважена стратегія. Турніри обираються в різних федераціях, щоб надати спортсменам максимальний змагальний досвід, роблячи їх більш адаптивними та всебічно розвиненими.
— ММА — чудовий вид спорту, бо він вивчає як стійку, так і боротьбу, і це дозволяє моїм учням успішно виступати на змаганнях з різних дисциплін. Де є можливість — там ми і беремо участь. Тренування — це, звісно, чудово, але саме змагання дають колосальний поштовх у розвитку. Можна сказати, що один турнір для дитини — це як два місяці тренувань.
Нещодавній виступ на Чемпіонаті Європи з хортингу в Мілані став кульмінацією багатомісячної праці. Підготовка до змагань такого рівня вимагала від спортсменів не лише фізичної витривалості, а й залізної дисципліни. Результат перевершив усі очікування: четверо хустських спортсменів — Тімур Міллер, Варвара Вакаров, Тимофій Нямещук та Арсенія Шутко — здобули вісім медалей, серед яких п’ять золотих, довівши свою універсальність як у сутичках (ММА), так і в боротьбі (греплінг).
— У нас є такий девіз: медаль ми заробляємо не на змаганнях, а на тренуваннях. На змагання ми йдемо її просто забирати. Можливо, це звучить дещо грубо, але якщо ти не виклався на повну в залі, то турнір лише покаже результат твоєї недостатньої підготовки. Ми готувалися до Мілану пів року, дуже багато тренувалися. Я завжди кажу своїм учням, що мотивація — це прекрасно, але головне — це дисципліна. Мотивація — це як салют: він вибухнув, виглядає дуже красиво, але швидко згасає. А дисципліна дозволяє крок за кроком йти до своєї мети, навіть коли важко і немає настрою.
Ми поцікавилися у юних чемпіонів, що привело їх у цей спорт та що рухає їх уперед на шляху до нових звершень:
– Мені було п’ять років, тоді мене привела мама. Мені сподобався цей спорт, і я почав на нього ходити. Просто в мене є ціль здобути перемогу на змаганнях, чемпіонату Європи, або світу, або будь-яких інших. І я йду до тієї цілі до кінця. Найважче — психологічно підготуватися, звісно. Тому що перед змаганнями в тебе багато різних емоцій. На тебе всі дивляться, це великий тиск. Також, із тренувальної точки зору досить важко, тому що ми готуємось по пару місяців, а то й пів року, – згадує Тимофій Нямещук, у Мілані він став чемпіоном з греплінгу та срібним призером з ММА.
– Чесно кажучи, спершу я не думала, що я сюди піду. Але я дуже хотіла. Мені не подобаються танці, балет – я більше люблю бокс, карате і так далі. А я думала, що у нас тут немає такого в Хусті. Я вперше прийшла на тренування, і все – мені все подобається. І тренер дуже підтримує. Він приділяє увагу кожній дитині. Коли я виграла, це були просто неймовірні емоції. Тренер дуже пишається. Ми поїхали вчотирьох, і всі виграли, – Арсенія Шутко, на Чемпіонаті Європи здобула золото з греплінгу та срібло з ММА.
– Мені дуже важко було визнати той момент, що я буду виступати на чемпіонаті Європи, і я дуже хвилювався в цьому плані. І фізична підготовка була важка. Відпрацьовував багато технік, боротьби, “світч” і багато спарингів. Мені було приємно стати чемпіоном Європи, бо для мене це велика мрія. Я до неї дуже багато часу йшов. Тепер також хочу стати чемпіоном світу, побудувати професійну кар’єру в сфері ММА і вступити в організацію UFC, – ділиться планами Тімур Міллер, в Мілані він здобув подвійне золото, ставши найкращим як у ММА, так і в греплінгу.
У моменти тріумфу, коли учні Михайла стояли на п’єдесталі, він відчував суміш радості та максимальної концентрації, адже поки не завершився виступ останнього спортсмена, розслаблятися було не можна.
– Коли бачив їх на п’єдесталі, відчував величезне задоволення. Але на змаганнях емоції доводиться стримувати. Ось один спортсмен переміг, забрав золото — це неймовірна радість, але я не можу розслабитися, бо в мене ще троє не завершили свої поєдинки. Ти постійно перебуваєш у напрузі, фокусуєшся на наступному виклику. А вже коли ми поверталися додому, коли святкували, тоді прийшло повне усвідомлення нашого успіху, і це – неймовірно приємні емоції.
У часи важких випробувань для країни діяльність клубу «MMA/BJJ KHUST» набуває особливого, соціально значущого виміру. Кожен успіх, кожна перемога супроводжується словами щирої подяки Збройним Силам України, які дають можливість жити, тренуватися та виховувати нове покоління. Дивлячись у майбутнє, Михайло Король усвідомлює ще одну важливу соціальну місію — допомогу в реабілітації ветеранів. Натхненний прикладами київських клубів, де активно розвивається адаптивний спорт для воїнів, які втратили кінцівки, він висловлює повну готовність створити подібні умови і в Хусті.
– В Україні зараз активно розвивається джиу-джитсу для спортсменів та військових, які втратили кінцівки. В деяких клубах такі спортсмени змагаються на рівних з іншими, перемагають, і доводять всім й самим собі, що неважливо, яке у тебе тіло, які травми. Все залежить від тренування і зусиль, які докладає спортсмен. Ми завжди раді бачити ветеранів та військових у нашому залі, готові проводити для них безкоштовні заняття. А якщо збереться команда, я навіть зроблю окрему групу.
Клуб також руйнує стереотип, що бойові мистецтва пов’язані з агресією. Навпаки, тренування стають тим каналом, куди молодь може спрямувати свою енергію. У залі спортсмени вчаться не лише техніці, а й самоконтролю та повазі до суперника.
— Часто батьки думають, що якщо дитина агресивна, то на тренуваннях вона стане ще більш жорстокою. Насправді все навпаки. У залі спортсмени настільки викладаються на спарингах, на мішках, що в них просто не залишається бажання щось доводити за його межами. Агресивна дитина, яка хоче проявити свою силу, на тренуванні бачить, що вона не найсильніша, і це її заспокоює, вчить поважати інших. Це найкращий спосіб спрямувати енергію в конструктивне русло.
Попри вражаючі результати на європейській арені, клуб стикається з серйозними викликами. Витрати на поїздки, проживання та участь у змаганнях лягають на плечі батьків, що стає перешкодою для багатьох талановитих дітей. Підтримка з боку місцевої влади чи бізнесу залишається мінімальною. Та навіть у цих умовах тренер не втрачає оптимізм і мріє про створення повноцінної спортивної академії в Хусті.
— Якби була підтримка, чемпіонів було б набагато більше. Минулого року міська рада вперше за десять років відзначила наших спортсменів преміями, і це було дуже приємно, але системної допомоги бракує. Ще одна велика проблема — відсутність октагону, рингу для ММА. Наші діти готуються в залі, а на чемпіонатах України та Європи виступають на ринзі, до якого вони не звикли. Це створює психологічний дискомфорт і заважає їм перемагати ще впевненіше. Моя велика мрія — перерости в академію. Я уявляю собі великий, сучасний зал з октагоном, де можна було б проводити не лише тренування, а й змагання, семінари, приймати гостей з інших клубів. Це б перетворило Хуст на справжній центр розвитку єдиноборств.
Для того, щоб почати займатися в клубі, не потрібно нічого, крім бажання. Перше тренування є безкоштовним і не вимагає спеціального екіпірування — достатньо мати зручний спортивний одяг та пляшку води. Це чудова можливість спробувати свої сили, відчути атмосферу залу та обрати напрямок до душі — динамічне ММА чи інтелектуальне джиу-джитсу, яке тренер порівнює з шахами на татамі.
– Без дзвінків, без запису, ви просто приходите на тренування. Спробуйте, а потім вже приймете рішення. Ми приймаємо всіх віком від 5 до 99 років. Спорт, особливо бойові мистецтва, дає неймовірну впевненість у собі. Хлопець, який вміє постояти за себе, зможе захистити свою родину. Дівчина, яка володіє навичками самозахисту, почувається безпечніше. Краще знати ці прийоми і ніколи ними не скористатися, ніж не знати їх у критичний момент. Тож ми завжди раді бачити нові обличчя в нашому залі.
Варвара КОРОЛЕНКО
