У Імстичеві виник скандал між підлітками та дорослим чоловіком через російську музику

На жаль, молодь не завжди виявляє поваги до старших. Зухвала поведінка нерідко призводить до конфліктів. Один із яких трапився торік у Імстичеві, що на Хустщині (колишня Іршавщина). 

У пізній вечірній час підлітки слухали російську музику. Враховуючи, що вони були з колонкою, вона точно лунала гучно. І все відбувалося після 22 години, коли має бути режим тиші. Чоловік, що проживає неподалік, зробив зауваження, але розгорівся конфлікт, який закінчився штовханиною… Звісно, знімання рук на підлітків – честі не робить, але й хлопці також порушили закон. Утім це чомусь суд, який відбувся нещодавно, не врахував. Детальніше про це писав «Карпатський об’єктив».

Конфлікт на території школи

Російська музика для багатьох є тригером. Свідомі краяни будь-якого віку давно від неї відмовились і надають перевагу або українським, або будь-яким іноземним виконавцям. А конфлікт у цій справі почався саме з неї.

Як зазначено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, Василь (імена дійових осіб із етичних міркувань замінено), ніколи раніше проблем із законом не мав. Чоловік мав вищу освіту, роботу, жив із родиною спокійним життям. Аж до 22 липня 2024 року.

Тоді як йдеться у матеріалах справи, приблизно о 22.50, він «перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території подвір`я Імстичівського ЗЗЗО І-ІІІ ступенів на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, що виникли в ході словесної суперечки з неповнолітнім потерпілим умисно з метою спричинення тілесних ушкоджень ліктем своєї правої руки наніс йому в область грудної клітини тілесні ушкодження».

У хлопця судово-медична експертиза діагностувала легкі тілесні ушкодження, а саме – забій грудної клітини та синці.

Сварка через музику

Свою провину у суді Василь не визнав. Пояснив, що того вечора порався вдома по господарству і вже о 19 годині чув, що біля школи дуже голосно лунає російська музика.

«Після 22 години музика продовжувала грати. Тож взяв велосипед та поїхав подивитися, що там таке. Під`їхавши до школи зустрів директора, який йшов в іншому напрямку, попросив його зробити дітям зауваження, але він відмовився, – наголосив чоловік. – Біля школи побачив багато людей, музика грала. Відразу навіть не зрозумів, чи то були підлітки, чи дорослі. Підійшовши до компанії, зробив зауваження. Мені ж відповіли, що їм дозволили слухати музику. Я сказав, що про порушення порядку повідомлю поліцію. У той час почув, що позаду хтось підходить. Хлопця я не бив. Він сам, підходячи до мене, перечепився і впав. Я нагнувся, щоб взяти колонку, але на спину мені вискочив юнак та схопив мене за майку. Я оступився і ми разом із ним упали на землю. Падаючи, Вадим вдарив мене ногою по обличчю. Я його відштовхнув. І в цей момент, ті хто там знаходився, почали знімати все на телефони. Коли встав, побачив, що пошкоджений одяг. Хлопець намагався вибити у мене з рук телефон. Фактично я намагався захиститися і не бив юнака».

Також чоловік заперечив, що перебував у стані алкогольного сп`яніння, зазначив, що в той день крім соку нічого не пив.

Сам Вадим дав трохи інші покази. Цікаво, що він сказав, що все відбувалося о 21 годині, але при цьому заявив, що дату не пам’ятає… Цікаво досить, час вкарбувався у пам’ять, а число і місяць – стерлися з неї…

Отже, за словами хлопця, того вечора він сидів із друзями на території школи і слухав музику.

«До нас підійшов директор, зробив зауваження, щоб зробили музику тихіше, бо вже пізня година, – запевнив він. – Після цього ми виключили повністю музику. Коли директор пішов, через 10 хвилин до нас підійшов чоловік і почав голосно сварити за те, що слухали музику. При цьому він штовхав присутніх. Один із друзів відповів, що ми вже музику не слухаємо. Не приймаючи пояснення, він продовжував нас сварити та штовхати. Я вирішив забрати свою колонку, але той дядько не віддавав її. При цьому вдарив тричі в груди ліктем. Між нами стояв його велосипед. Після декількох ударів я упав, відчув слабість. При цьому, чоловік відійшов з колонкою і, як я зрозумів, хотів її розбити, відкинувши на певну відстань. Тоді я піднявся та знову підійшов до нього, щоб забрати свою колонку, але він пхнув мене на землю. Впавши, пошкодив коліно і лікоть, а чоловік присів біля мене і однією рукою стиснув лице, а іншою почав стискати за статеві органи. Якийсь час це продовжувалось. Не знаю, скільки саме. Від болю я кричав. Що він говорив, пригадати не можу. Мої крики почув директор і прийшов до нас. Мій кривдник, побачивши його, утік», – наголосив юнак.

Також він додав, що лежав на землі приблизно хвилин 10, бо не міг піднятися. Потім побачив, що пошкоджений телефон, а через певний час довідався й про те, що пошкоджена колонка. Відразу зателефонував батькам. Вони прийшли хвилин через 15. Під час інциденту, одні з дітей злякалися і втекли, інші ж знімали конфліктна телефон. Після цих подій, за словами хлопця, він звертався до психолога з батьками, бо відчував погіршення психологічного стану, виникало безпідставне хвилювання, погано почав спати.

Свідки події, діти, які були там разом із Вадимом, підтвердили, що причиною непорозумінь стала музика. Також хлопці запевнили, що до них підходив директор і робив їм зауваження. Відтак усі троє наголосили, що Василь одразу сказав, що вони порушують закон і зробив їм зауваження. Тобто, все починалося ніби мирно. Утім далі почалася штовханина, бо Василь хотів забрати колонку, а Вадим її не віддавав. Один із підлітків заявив, що чоловік навіть сів на хлопця, коли той упав на землю і кричав від болю.

Цікаво, що покази директора відрізняються і від свідчень дітей, і від Василевих. Тобто, про музику, яка фактично була подразником усієї ситуації, він єдиний не сказав…

«Влітку 2024 року у вечірній час, дату та місяць не пам`ятаю, я прийшов до школи щоб передати документи колезі, – наголосив чоловік. – На подвір`ї були діти, але музики біля них не було чутно. Коли підходив до будівлі, мене обігнав Василь. Він підійшов до дітей. Вийшовши з документами зі школи, побачив, що недалеко від котельні, він та Вадим, який є учнем Імстичівської школи, лежать на землі. Діти в цей час кричали, були схвильовані, в розпачі. Тому відразу викликав поліцію. Бачив, що хлопці знімали все на телефон, але хто саме не пам`ятаю. Я віддав документи колезі та повернувся до учнів».

У цій справі дуже багато суперечностей і очевидно, мають місце неправдиві свідчення від якоїсь зі сторін. Та як би там не було, Іршавський районний суд визнав Василя винним за ч.1 ст.125 КК України (Умисне легке тілесне ушкодження) та призначив йому покарання у вигляді 200 годин громадських робіт, а також стягнув із нього на користь Вадима 10 000 гривень моральної шкоди.

Марина АЛДОН