У Керецьківській громаді відбулася зустріч із родинами військових, які пропали безвісти під час боротьби з російським агресором

Тиха, щира і глибоко емоційна подія «Серце б’ється в ритмі надії» об’єднала тих, хто чекає. 

Родини військових разом із Керецьківською молодіжною радою та керівником громади зібралися, аби створити «Рушник надії» – символ молитви, любові і віри в повернення тих, кого чекають тисячі родин по всій Україні.

Кожен стібок, зроблений руками учасників, став частиною великого полотна, що «говорить» мовою серця. 

Присутні вишивали не просто нитками – вони вкладали у візерунок свої спогади, тривоги, надії й прохання до долі. 

А ще – під керівництвом викладача Кушницької мистецької школи створювали власні обереги – ляльки-мотанки та брилоки-сердечка: теплі, символічні, з думкою про тих, хто далеко.

У тиші звучала легенда про матір, яка вишивала рушник, чекаючи сина з війни. І її віра зробила неможливе – повернула найдорожчого.

Це не просто історія. Це – реальність багатьох родин сьогодні.

І ми не маємо права мовчати. Ми маємо творити. Молитися. Вірити.

Дякуємо всім, хто долучився:

• рідним військових – за участь в акції, силу та неймовірну силу;
• Любові Мателезі за професійний майстерклас;
• дівчатам із Молодіжної ради – Продан Олександрі, Дочинець Неонілі, Кремінь Олесі, Продан Вероніці – за відповідальність та щирість;
• Марії Голібі, бібліотекарю бібліотеки-філії села Керецьки та Миколі Білею, голові Молодіжної ради за організацію заходу;
• Сільвії Костраба, помічнику ветерана при Керецьківській сільській раді за ідею заходу.

Віримо, що  цей рушник подорожуватиме далі – і з кожним новим стібком його сила зростатиме. Бо поки серце б’ється в ритмі надії – повернення можливе. 

Керецьківська територіальна громада